АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа 2-583/11

Провадження №22-ц-2090/5316/2012р. Головуючий 1 інст.- Гримайло А.М.

категорія -визнання угоди недійсною Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.

суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі: Каплоух Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 10 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ни, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: прива тний нотаріус ХМНО ОСОБА_10, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення майна

В С Т А Н О В И Л А:

24 липня 2009 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звер нулися до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювали та остаточно просили визнати не дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвід чений нотаріусом 31 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_7, який діяв від їх імені по до віреності та ОСОБА_1 та повернути їм вказану квартиру.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що 1 грудня 2005 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_8 був укладений договір позики, згідно з п.1.1. якого ОСОБА_3 позичів у ОСОБА_8 грошову суму у розмірі 270000 грн. терміном до 31 грудня 2006 року. Для забезпе чення виконання вказаного договору позивачами 16 серпня 2005 року була видана нотаріально посвід чена довіреність відповідачу ОСОБА_7 на користування та розпорядження належною ним на праві спільної власності вказаної квартири. При цьому відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завірили позивачів, що не будуть без відома позивачів розпоряджатися вказаною квартирою.

Відповідач ОСОБА_1 в день укладення договору купівлі-продажу 31 липня 2008 року вида ла довіреність на свого батька ОСОБА_13 на право розпорядження вказа ною квартирою. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_3, що переоформили квартиру на доньку свого знайомого ОСОБА_13 з метою психологічного впливу на ОСОБА_3 для скорішого повернення ним суми боргу за договором позики від 1 грудня 2005 року. Зі слів вка заних відповідачів особисто ОСОБА_13 не оформив на себе квартиру, оскільки знаходився у зареєстрова ному шлюбі. При оформленні договору купівлі-продажу гроші за квартиру не передавалися. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер.

Позивачі вважали, що договір купівлі-продажу належної їм на праві власності квартири є недійсним, бо не додержані вимоги, необхідні для дійсності угоди, а саме волевиявлення позивачів не було вільним та не відповідало їх волі; вказана угода не була направлена на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею; позивачі не мали наміру продавати належну їм квартиру; ними не була отримана грошова сума за договором купівлі-продажу, квартира не була передана у користування покупцю за договором, у зв'язку з чим реальні наслідки купівлі-продажу не наступили, позивачі продовжують мешкати за адресою розташування вказаної квартири.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 10 березня 2011 року позов задоволений. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 31 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, укладений між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Повернуто ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у власність вказану квартиру, яка за договором купівлі-продажу від 21 липня 2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_11 була пере дана ОСОБА_9

Рішення апеляційного суду Харківської області від 1 грудня 2011 року, яким апеляційна скарга представника ОСОБА_1 задоволена, а рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 10 березня 2011 року скасоване, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_10, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення майна.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначенне рішення суду апеляційної інстанції від 1 грудня 2011 року ухвалою від 30 травня 2012 року скасоване, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийня ти нове рішення, яким у задоволенні позову позивачам відмовити, посилаючись на те, що при розгляді справи суд порушив норми матеріального та процесуального права. В обгрунтування скарги зазначає, що висновок суду про фіктивність спірного договору купівлі-продажу квартири є необґрунтованим, довіреність на розпорядження квартирою позивачі видали відповідачу ОСОБА_7 16 серпня 2005 року, а договір позики з відповідачем ОСОБА_8 був укладений пізніше - 1 грудня 2005 року, довіреність видана на три місяці раніше, ніж укладено договір позики, тому зазначена довіреність не може вважатися такою, що видана на забезпечення зобов'язання, яке виникло на підставі договору позики.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно відповіді другої нотаріальної контори м.Харкова спадкова справа не заводилася, свідоцтво про спадщину не видавалося.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був укладений договір позики № 01/12/05, згідно з п.1.1. якого ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_8 грошову суму у розмірі 270 000 грн. терміном до 31 грудня 2006 року.

16 серпня 2005 року ОСОБА_7 була видана посвідчена нотаріусом ОСОБА_10 довіреність, р.№6736, від імені позивачів на користування та розпорядження належною їм на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1.

31 липня 2008 року ОСОБА_7 по довіреності від 16 серпня 2005 року від імені позивачів по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, передав право власності на квартиру ОСОБА_1

31 липня 2008 року ОСОБА_1 видала довіреність, посвідчену нотаріусом ОСОБА_10, р.№5422 на свого батька ОСОБА_13 на право вирішення питань, пов'язаних з користуванням, та розпорядження квартирою АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 раптово помер. Після цього ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_1 з проханням провести переоформлення спірної квартири на дійсних власників - позивачів у справі, на що ОСОБА_1 погодилась. Однак, згодом ОСОБА_3 та його сім'я дізналась, що квартира нібито продано іншим особі - ОСОБА_9

Судовим розглядом встановлено, що станом на 10 липня 2009 року ОСОБА_3 повністю розрахувався по своїм борговим зобов'язанням з ОСОБА_8, про що свідчить розписка ОСОБА_8 від 10 липня 2009 року та не заперечується сторонами.

21 липня 2009 року ОСОБА_1 продала за договором купівлі - продажу, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_11 р.№2082, вказану вище квартиру ОСОБА_9.

Відповідно наданих до справи документів, у КП ХМБТІ право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_9 на час розгляду справи не було зареєстровано, що підтверджується відповіддю КП ХМБТІ №23-27036 від 27.07.2009 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що ОСОБА_9 у відповідності до ст.ст. 631 ч.2, ст.640 ч.3, ст.334 ч.4 ЦК України на час розгляду справи не зареєстрував своє право власності на спірну квартиру, у звязку з чим не набув права власності на неї.

Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги дійсності угод, серед яких волевиявлення учасника угоди повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі; угода повинна бути направлена на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається зі змісту ст. 215 ч.1 підставою недійсності угоди є недодержання в момент укладення угоди сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що договір купівлі-продажу від 16 серпня 2005 року не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, волевиявлення позивачів не було вільним та не відповідало їх волі, що згідно ст.ст.203, 215 ЦК України є підставами для визнання угоди недійсною.

Суд дійшов правильного висновку, що позивачі не мали наміру продавати квартиру АДРЕСА_1 та не отримували необхідну грошову суму за договором.

Відповідач ОСОБА_1 у суді 1 інстанції не змогла у судовому засіданні вказати яка грошова сума була передана за квартиру, а також підтвердила, що ні вона, ні її батько ОСОБА_13 не бачили спірну квартиру до укладення договору купівлі-продажу. Спірна квартира не була передана у користування покупцю за договором, позивачі продовжували мешкати за адресою розташування квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим реальні наслідки купівлі-продажу не наступили.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 підтвердив, що він купив у ОСОБА_1 квартиру, знаючи, що в ній мешкають володільці квартири, тому ціна на квартиру були значно меншою, він у квартирі ні разу не був, а відразу продав її іншій особі.

Згідно ст.234 ЦК України правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, визнається судом недійсним.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу були обізнані, що правочин не буде виконаний, правочин не мав на меті встановлення правових наслідків договору купівлі-продажу та був вчинений лише для вигляду.

Посилання в апеляції на те, що договір купівлі-продажу від 31 липня 2008 року був укладений ОСОБА_13 з метою придбання квартири донці ОСОБА_1 не обґрунтований, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.1995 року між ОСОБА_13, який діяв в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, та ОСОБА_14 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, яка належала ОСОБА_1 та її батьку ОСОБА_13, на праві спільної власності.

Як правильно було встановлено судом першої інстанціїї, відповідно до відповіді ХОУ ВАТ «Ощадбанк»№16-56/3453-138 від 30.09.2010 року рахунок НОМЕР_1 відкритий в ТВБВ № 10020/0188 22 грудня 1995 року на ім'я ОСОБА_1 на суму 1000000 крб. ОСОБА_15 Грошові кошти з рахунку ОСОБА_1 не видавалися.

Судова колегія погоджується із висновком суду про те, що продаж квартири АДРЕСА_5 не свідчить про укладення 31 липня 2008 року ОСОБА_13 договору купівлі-продажу з метою реального придбання квартири дочці ОСОБА_1

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст. 307, 308, п.1 ч.1 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -