АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа №2/2027/98/2012
Провадження №22-ц/2090/7547/ 2012р. Головуючий 1 інст.- Єлізаров І.Є.
категорія -відшкодування шкоди Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2012 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю. А.
суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О
при секретарі: Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 2 жовтня 2012року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, в якому зазначала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпечності для життя в момент спричинення. Вироком Харківського районного суду Харківської області від 21.12.07. ОСОБА_4 було визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, в рахунок компенсації моральної шкоди 20000 грн. на користь ОСОБА_5 в рахунок компенсації моральної шкоди 10000 грн. Ухвалою судової колегії судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 19.03.08. апеляції ОСОБА_1, та ОСОБА_5 задоволені, вирок Харківського районного суду Харківської області від 21.12.07. змінено в частині цивільного позову, збільшено суму стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рахунок компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_1, та ОСОБА_5 до 40000 та 20000 тисяч відповідно, в іншій частині вирок залишено без змін.
В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що з моменту встановлення 2 групи інвалідності та до 01.01.09 вона періодично перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, їй проводилося оперативне втручання з приводу корекції правого кульшового (тазостегновий) суглоба, у зв'язку з чим загальна працездатність ОСОБА_1 була втрачена на вісімдесят відсотків. Втрата її професійної працездатності, на теперішній час мала становити вісімдесят відсотків, що на її думку підтверджується висновками медичної комісії про ступень втрати працездатності та у висновку експерта, у зв'язку з чим, просила стягнути з відповідачів одноразово суму 161813, 56 грн., та починаючи з грудня 2011 року та до зміни групи інвалідності та стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати в Україні, зобов'язати відповідачів сплачувати щомісячно на користь ОСОБА_1 суму 3943 грн. з подальшим перерахуванням суми у відповідності з діючим законодавством.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 2 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 поставлене питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд 1 інстанції виходив з того, що викладені вимоги про стягнення суми на проведення операцій є не доведеними та необґрунтованими належними і допустимими доказами, а вимоги про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму, яка визначена, виходячи з мінімальної заробітної плати в п'ятикратному розмірі задоволенню не підлягають, оскільки спричинена шкода не була пов'язана з травмами, отриманими на виробництві.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Матеріали справи містять дані про те, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2007 р. ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовий строком на 3 роки.
За вироком суду стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, в рахунок компенсації моральної шкоди 20000 грн. на користь ОСОБА_5 в рахунок компенсації моральної шкоди 10000 грн.
Ухвалою судової колеги судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 19.03.08. апеляції ОСОБА_1, та ОСОБА_5 задоволені, вирок Харківського районного суду Харківської області від 21.12.07. змінено в частині цивільного позову, збільшено суму стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рахунок компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_1, та ОСОБА_5 до 40000 та 20000 тисяч відповідно, в іншій частині вирок залишено без змін.
Для визначення ступені втрати працездатності була призначена судова медична експертиза, згідно до висновків якої визначено ступінь втрати як 80 %.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму, яка визначена, виходячи з мінімальної заробітної плати в п'ятикратному розмірі виходячи з наступного.
Розрахунки надані позивачем свідчать про те, що вони визначені, виходячи з норм ст.1197 ЦК України - визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'ю фізичної особи, яка працювала за трудовим договором. Тобто з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Між тим, матеріали справи не містять даних про те, що потерпіла перебувала у трудових стосунках з відповідачами, а тому зазначені норми на виниклі правостосунки між сторонами не розповсюджуються, із з таким висновком суду 1 інстанціїї погоджується колегія суддів.
Крім того, згідно п.12 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 р. № 6 зі змінами та доповненнями передбачено, що розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку (його частини) у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлюється виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду, що в даному випадку, при визначенні групи інвалідності позивачки, втрата професійної працездатності не визначалася, оскільки не пов'язана з травмами, отриманими на виробництві.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що позивачем у відповідності до ст.60 ЦПК України доказів обґрунтованості вимоги про стягнення суми на проведення операцій (відповідних довідок, рахунків вартості необхідних операційних втручань) не було надано.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд 1 інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 2 жовтня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
судді