Справа № 1-220/11

ПОСТАНОВА

27 грудня 2012 року Рівненський міський суд

Рівненської області в особі судді - Діонісьєвої Н.М.

при секретарі - Юхимчук О.Л.

з участю прокурора - Зуйкова О.Г.

захисника підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3

захисника підсудного ОСОБА_1- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Рівне, із вищою освітою, одруженого, непрацюючого, пенсіонера УМВС, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 365, ч.2 ст.397, ч.2 ст.398 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, уродженця м.Дубно Рівненської області, із вищою освітою, одруженого, працюючого в Дубенському МРВ УМВС У, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ч.2 ст.365 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, працюючи з березня 2004 року на посаді оперуповноваженого відділення державної служби боротьби з економічними злочинами (ВДСБЕЗ) Дубенського МРВ УМВСУ у Рівненській області, маючи спеціальне звання -капітан міліції та являючись службовою особою та ОСОБА_2, працюючи з квітня 2002 року на посаді оперуповноваженого відділення державної служби боротьби з економічними злочинами (ВДСБЕЗ) Дубенського МРВ УМВСУ у Рівненській області, маючи спеціальне звання - старший лейтенант міліції та являючись службовою особою, в силу здійснення функцій представників влади, вчинили перевищення влади, а ОСОБА_1 також втручання в діяльність представника особи і насильство щодо останнього при наступних обставинах.

Так, 09 червня 2004 року біля 16 год 15 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1,перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, використовуючи незаконні методи, безпідставно, протиправно перебуваючи в приміщенні ТзОВ "Меркур Україна", що знаходиться за адресою м.Дубно по вул. Свободи, 14, вимагали від директора ТзОВ "Меркур Україна" ОСОБА_5 негайно в супроводі працівників міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що також перебували в нетверезому стані, на їх автомобілі прибути в Рівненський МВ УМВС для допиту слідчим по кримінальній справі, не пояснюючи причини проведення цього допиту та в якості кого він буде допитаний, явно виходячи за межі наданих їм повноважень.

Вищевказаними умисними діями, що були вчинені відносно ОСОБА_5,, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, всупереч ст.ст.27, 28 Конституції України, порушили право останнього на повагу до його гідності та право на свободу і особисту недоторканість, чим заподіяли істотну шкоду правам потерпілого, а також підірвали авторитет та престиж органів внутрішніх справ України, чим заподіяли істотну шкоду інтересам держави.

Крім цього, 09 червня 2004 року біля 16 год. 15 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходячись в м. Дубно по вул. Свободи, 14, в приміщенні офісу ТзОВ "Меркур Україна", являючись службовою особою, з використанням свого службового становища, разом із ОСОБА_7, в порушення ст. 59 Конституції України та ст.ст. 5, 6, 10 Закону України "Про адвокатуру", що гарантують право адвокату представляти і захищати інтереси окремих громадян, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 являється адвокатом, і прибув в згаданий офіс у зв"язку з виконанням своїх службових обов'язків по представництву інтересів ОСОБА_5, не дав можливості адвокату ОСОБА_8 укласти угоду з ОСОБА_5 про надання йому правової допомоги з приводу дій працівників міліції відносно нього, не допускаючи до нього, а саме перегородив прохід ОСОБА_8 до ОСОБА_5 і відштовхуючи адвоката у сторону, перешкодивши здійсненню його правомірної діяльності.

В подальшому, ОСОБА_1 діючи узгоджено з ОСОБА_7 який намагався виштовхати ОСОБА_8, з офісу, протиправно, умисно, наніс останньому один удар ліктем руки в область правої грудної клітини, спричинивши легкі тілесні ушкодження.

Свою вину у вчиненні злочинів підсудні не визнали, в судовому засіданні показали, що будь-якого насильства щодо потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_9 чи ОСОБА_8 не застосовували, як і ОСОБА_1 не перешкоджав діяльності потерпілого адвоката ОСОБА_8

В судовому засіданні захисник підсудних адвокат ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про перекваліфікацію дій підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч.2 ст.365 КК на ч.1ст.365 КК України і зі згоди підсудних на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України, ст.ст.11-1, 282 КПК України закрити кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки злочин, передбачений ч.1 ст.365 КК України , як і злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_1, передбачені ч.2 ст.397 та ч.2 ст.398 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

Заслухавши клопотання, думку захисника підсудного ОСОБА_1 -ОСОБА_4, підсудних, які підтримали клопотання захисника- адвоката ОСОБА_3 та думку прокурора, який проти задоволення клопотання заперечив, суд прийшов до наступних висновків.

Дії підсудного ОСОБА_1 вірно кваліфіковано органами досудового слідства за ч.2 ст.367 КК України, як перешкоджання ОСОБА_8 у здійсненні правомірної діяльності представника особи по наданню правової допомоги та порушення встановлених законом гарантій його діяльності, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища та за ч.2 ст.368 КК України, як вчинення насильства щодо представника особи у зв"язку з його діяльністю, пов"язаної з наданням правової допомоги, яке супроводжувалось умисним заподіянням представнику особи легких тілесних ушкоджень.

Його вина у вчиненні даних злочинів підтверджується зібраними по справі доказами. Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що 09 червня 2004 року біля 16 год. в м. Дубно по вул. Свободи, 14, в приміщенні офісу ТзОВ "Меркур Україна", ОСОБА_1 вдарив його ліктем в область грудної клітини. ОСОБА_1 знав, що він являється адвокатом, так як він показував своє посвідчення.

Також дані обставини підтверджуються протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_8 від 18.08.2004 року (т.1 а.с.192-194) та показаннями, допитаних в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9, а також свідка ОСОБА_10

Крім того, сам підсудний ОСОБА_1 в своїх показаннях, які він давав в судовому засіданні зазначив, що розбороняв ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , але не рахує, що міг нанести останньому тілесні ушкодження.

Разом з тим, дослідивши обставини справи та докази , суд приходить до висновку, що дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вірно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 2 ст. 365 КК України, як умисні дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, заподіявши істотну шкоду охоронюваних законом правам та інтересам окремих громадян, а також інтересам держави.

Потерпілий ОСОБА_5 допитаний в судовому засіданні 14.04.2009 року підтвердив свої показання, дані ним в ході досудового слідства, і показав, що наручники на нього одягав «чоловік у сірій кофті», тобто ОСОБА_7 Свої показання потерпілий підтвердив при проведенні з ним відтворення обстановки і обставин події (т.1 а.с. 188-190).

Показання ОСОБА_5 про одягнення на нього наручників ОСОБА_7 підтверджуються і показаннями потерпілого ОСОБА_8, а також матеріалами кримінальної справи № 1-297/05 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.1 ст.397, ч.2 ст.398 та ч.1 ст.122 КК України , закритої відносно нього на підставі акта про амністію постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 28 грудня 2005 року.

Свідок ОСОБА_11 допитана в судовому засіданні 24.09.2009 року показала, що не пам'ятає, хто вдарив потерпілого ОСОБА_5, але це були не підсудні. Вони були ближче до дверей. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не чіплялися до ОСОБА_5, вони лише оглядали комп'ютер.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 27.09.2010 року показав, що ОСОБА_1 не наносив ударів потерпілому ОСОБА_9 В свою чергу свідок показав, що конфлікт між працівниками міліції спровокував потерпілий ОСОБА_8, який сказав у категоричній формі ОСОБА_5, що той нікуди не поїде, хоча будь-якої угоди у них не було.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 05.11.2010 року показав, що самого удару ОСОБА_9 з боку ОСОБА_1 він не бачив. Разом з ним знаходився ОСОБА_13, який в свою чергу підтвердив 22.06.2012 року дані ним на досудовому слідстві показання, які встановлюють відсутність будь-яких насильницьких дій з боку підсудних по відношенню до потерпілих по справі.

Показання свідка ОСОБА_14 суд оцінює критично, оскільки його показання є непослідовними, свідок неодноразово змінював свої показання, відмовлявся від них шляхом написання відповідних заяв, або знову їх підтверджував.

Згідно висновку № 1565 судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_5 предметом огляду експерта були два рентгенівських знімки різних частин тіла за однаковим номером № 3311 від 09.06.2004 року (т.1 а.с.213-214).

Так само згідно висновку № 1564 судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_9 експертом оглядався рентгенівський знімок за № 3312 від 09.06.2004 року, який належить «ОСОБА_9», ІНФОРМАЦІЯ_8 Фактично потерпілим є ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_9, що зазначено у висновку експерта (т.1 а.с.226). Зазначені рентгенівські знімки виготовлені, як показують потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_9, у Дубенській міській лікарні.

Фактично, як випливає з листа-повідомлення головного лікаря Дубенської міської лікарні ОСОБА_16 від 22.09.06 за вих.№ 537 рентгензнімки за №№ 3311, 3312 виготовлені 07.09.2004р. відповідно по хворих ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_11 Іншої реєстрації рентгенологічних досліджень крім «Журналу Ро-графій стаціонарних хворих»в Дубенській міській лікарні не проводиться. До зазначеного листа додано належним чином завірену копію відповідного аркуша журналу. Лист-повідомлення долучено до матеріалів кримінальної справи.

В судовому засіданні досліджувалися зазначені рентгенівські знімки, які були долучені слідчим до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів (т.1 а.с. 209).

В свою чергу оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду від 16.08.2004 р. (т.1 а.с.206-208) слідчим оглянуто рентгенівський знімок, походження якого, дата, номер, належність конкретній особі не встановлена.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 показала, що не пам'ятає чи оглядалися нею під час проведення судово-медичних експертиз потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 рентгензнімки. При цьому, оглянувши їх в суді, пояснила, що таке маркування на одному знімку та відсутність маркування на другому не дають експерту можливості зробити об'єктивний висновок про їх належність конкретним особам.

Як вбачається з листа Головного позаштатного рентгенолога Рівненської області ОСОБА_20 (а.с. 157) правильно оформлена рентгенограма відповідно до нормативного документа «Основы медицинской рентгенотехники и методики рентгенологического исследования в клинической практике»повинна мати маркіровку: «П»- права сторона, «Л»- ліва сторона, на ній повинна бути вказана назва лікувального закладу, в якому вона виконана, дата її виконання, порядковий номер реєстрації в журналі закладу, в якому вона виконана, прізвище та ініціали пацієнта та його вік.

Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, а саме історії хвороби потерпілих.

Відповідно до ст..65 КПК України доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достовірність доказів передбачає відомість, перевірюваність та добротність як самого джерела, так і способу одержання фактичних даних, надійність процесуального носія та засобів фіксації. Доказова інформація повинна мати ознаки достовірності. Тільки за такої умови вона може бути покладена в основу висновків у справі, використана, як засіб доказування.

У силу принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст.62 Конституції України, всі сумніви у справі, а отже, й сумніви щодо допустимості до використання фактичних даних у доказуванні мають тлумачитися та розв?язуватися на користь обвинуваченого, підозрюваного та підсудного.

Враховуючи викладене, в усдовому засіданні не доведено факт перевищення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влади, що супроводжувалося насильством щодо потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8

А відтак дії підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_2 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.365 КК України на ч.1 ст.365 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, а також інтересам держави.

Вина підсудних у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, підтверджується:

- показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

- показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_12;

- довідкою помічника Дубенської міжрайонної прокуратури від 24.06.2004 року (т.1 а.с.46-47);

- протоколом огляду документів Дубенським міжрайонним прокурором від 25.06.2004 року (т.1 а.с.45).

Однак, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Злочини, передбачені ч.1 ст.365, ч.2 ст.397 та ч.2 чт.398 КК України, є злочинами середньої тяжкості.

З дня вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.397 та ч.2 чт.398 КК України, а ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України минуло більше п?яти років. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не ухилялися від слідства та суду, нових злочинів не вчинили. А відтак кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч.2 ст.397, ч.2 ст.398 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечили проти закриття відносно них кримінальної справи.

На підставі викладеного , керуючись ч.1 ст. 49 КК України, 11-1, 282 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч.2 ст.397, ч.2 ст.398 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, закрити у зв'язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу , обрану відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд - скасувати .

Речові докази по справі -штани, теніску потерпілого ОСОБА_8 знищити, рентгенівські знімки зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя Рівненського міського суду Н.М.Діонісьєва