УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0610/1-490/2011
Стаття ст. 357 ч. 3 КК
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Прокопчука С.М.
суддів: Зав'язуна С.М., Заліщука М.С.
з участю:
прокурора Сидоренка О.П.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 вересня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженку і жительку АДРЕСА_1, росіянку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, пенсіонерку, раніше не судиму,-
визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 357 ч. 3 КК України і призначено покарання у виді штрафу в сумі 510 гри.
За правилами ст. 49 ч.1 п. 2 КК України звільнено засуджену від кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд з місця постійного проживання, скасовано.
Речові докази по справі: паспорт та довідку про ідентифікаційний номер, які передані на зберігання ОСОБА_3, повернуто йому ж за належністю.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що маючи умисел на незаконне заволодіння паспортом громадянина України, в травні 2009 року, перебуваючи в торгівельному кіоску АДРЕСА_2, незаконно заволоділа паспортом НОМЕР_1, належного ОСОБА_3, виданого йому 01.10.2005 року Коростенським МРВВС.
В апеляції ОСОБА_2 просить скасувати зазначений вирок суду першої інстанції, а справу відносно неї закрити в зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 357 ч. 3 КК України. В обґрунтування своїх доводів наводить те, що ні досудовим слідством ні судом не встановлено доказів щодо наявності в її діях прямого умислу та корисливого мотиву щодо вчинення даного злочину. Стверджує, що не утримувала незаконно паспорт ОСОБА_3, а навпаки зберігала його від пошкодження, чи знищення, як залишений їй потерпілим в якості залогу. Крім того, звертає увагу на не встановлення походження грошей які потерпілий надав працівникам міліції для проведення оперативний дій щодо неї.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника засудженої ОСОБА_2 ОСОБА_1 в підтримку її апеляції, прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляції засудженої, обговоривши доводи апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 67 КПК України, ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили, а згідно вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути обґрунтованим і законним. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених протиправних дій відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, які повністю узгоджуються з матеріалами справи, речовими доказами, яким суд дав належну оцінку, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, відповідно до показань потерпілого ОСОБА_3, який був допитаний в судовому засіданні видно, що у ОСОБА_2, яка була приватним підприємцем, мала торгівельний кіоск АДРЕСА_2 і займалась торгівлею, він працював робітником, вантажником, отримував, перевозив товари і продавав їх на ринку, для чого була постійна необхідність в використанні його паспорта. Його паспорт знаходився в торгівельній палатці № 114 в кишені куртки. Під час роботи у нього створився певний борг перед ОСОБА_2, бо не завжди він міг повернути їй гроші за проданий товар, частково він кошти повертав, інколи писав їй відповідні розписки про заборгованість. Періодично повертав ці борги, а ОСОБА_2 повертала йому розписки про борг, але борги утворювались знову, всі записи велись в спеціальному зошиті. Влітку 2009 року такий борг в сумі біля 1000 грн., знову виник. ОСОБА_2 почала вимагати від нього його повернення, на що він написав їй розписку про визнання ним суми боргу 960 грн., але повернути ці кошти не зміг. За станом здоров'я він припинив роботу на ринку, але його куртка з паспортом в кишені залишилась в торгівельній палатці № 114. Коли він одного разу прийшов до кіоску, щоб забрати свої речі, виявив відсутність в куртці паспорта, на що ОСОБА_2 йому повідомила, що паспорта не віддасть, до повного повернення боргу, але грошей він не мав, тому паспорт залишався в ОСОБА_2. Він неодноразово приходив до неї з проханням повернути паспорт, але вона йому відмовляли в цьому. ОСОБА_2 з своїм чоловіком почали погрожувати йому фізичною розправою та вимагали повернення грошей, але паспорт не повертали. Тривалий час він не міг працевлаштуватись через відсутність паспорта, не міг пред'явити паспорта в лікарні, коли в цьому була потреба. Тоді був змушений звернутись в органи міліції. Про таку ситуацію він повідомив і своїй матері, яка знайшла гроші 960 грн. передала йому для повернення підсудній. В серпні 2010 року в денний час прийшов до кіоску ОСОБА_2 і повідомив, що має гроші для повернення їй боргу, передав їй ці кошти, тоді вона повернула йому паспорт. (а. с. 92-93).
Зазначені показання потерпілого підтверджуються і узгоджуються з показаннями його матері ОСОБА_4, яка було допитана в судовому засіданні, та відповідно до яких, її син, ОСОБА_3, працював на привокзальному ринку продавцем у ОСОБА_2. В один із днів він прийшов додому засмучений і вказав, що винен «хазяйці» кіоску, в якому він працює, гроші, за що остання забрала в нього паспорт. Потім син потрапив в лікарню, де довго час лікувався, а потім шукав роботу. Щоб влаштуватися на роботу, йому потрібен був паспорт. Вона позичила гроші та дала їх сину щоб він розрахувався з «хазяйкою» кіоску - ОСОБА_2 Крім того, вона порадила сину звернутись в міліцію за захистом своїх прав. Син пішов до міліції та прийшовши, сказав, що паспорт йому віддали. (а. с. 327).
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили в суді, що ОСОБА_2 утримувала при собі паспорт потерпілого ОСОБА_3, так як він не повертав борг.
Також, винність ОСОБА_2 у вчиненому підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, працівників ЛВ ст. Коростень, які пояснили в суді, що потерпілий ОСОБА_3 звернувся до ЛВ з заявою про те, що ОСОБА_2 незаконного заволоділа і утримує його паспорт, вимагає грошей за його повернення, через це він не міг пред'явити цей паспорт в лікарню, коли звертався за допомогою, а також тривалий час не міг працевлаштуватись. Вони пояснили потерпілому, що гроші, які він має передати підсудній слід обробити спеціальним розчином, що і було зроблено. Коли ці гроші потерпілий передав ОСОБА_2, та повернула йому паспорт. (а. с.89-90).
Показання цих свідків підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10, щодо походження грошей, повернутих ОСОБА_2 які досліджувалися під час судового розгляду. (а. с. 104).
Згідно з протоколом огляду місця події, 26.08.2010 року в ОСОБА_2 виявлено і вилучено грошові знаки, що передані були їй потерпілим, які були оброблені спеціальним розчином, номери яких були відповідним чином описані для проведення спеціальних заходів перевірки заяви потерпілого. (а. с. 63-66).
За таких обставин, суд першої інстанції оцінюючи досліджені докази у їх сукупності дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у незаконному заволодінні паспортом потерпілого ОСОБА_3, вчиненим будь-яким способом та вірно кваліфікував її дії за ст. 357 ч. 3 КК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє зазначені в апеляції доводи засудженої щодо не з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, прямого умислу на незаконне заволодіння паспортом, корисливих мотивів. Суд детально дослідив вказані обставини і обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненому.
Істотних порушень кримінально - процесуального закону, які могли б бути безумовною підставою для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Судді :