РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1616/2012Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"27" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити певні, за апеляційними скаргами ОСОБА_7, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просить: усунути перешкоди шляхом зносу будівель ОСОБА_7, розташованих поруч з домоволодінням по АДРЕСА_1 у порушення державних будівельних норм (альтанки-кухні, паркану); зобов'язати відповідача спиляти дерева, що знаходяться в безпосередній близькості від фундаменту будинку позивачки, пересунути металевий гараж від домоволодіння ОСОБА_6 на передбачену будівельними нормами відстань; зобов'язати відповідача відшкодувати майнову шкоду заподіяну вищенаведеними діями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником домоволодіння по АДРЕСА_1. Однак відповідачкою, якій належить сусіднє домоволодіння по АДРЕСА_2, її право власності на вказане домоволодіння, зокрема право на користування, порушуються створенням перешкод, що виражаються у недотриманні будівельних норм і правил при будівництві споруд та правил добросусідства.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні будинком по АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_7 за свій рахунок спиляти два дерева, які ростуть на території домоволодіння № 6, знести навіс, який використовується як їдальня, пересунути паркан на відстань 2 метри від домоволодіння по АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач будь-яких будівельних робіт не здійснювала, придбала будинок у спадщину та на підставі договору купівлі-продажу, спірні споруди входили до складу домоволодіння.

Також апелянт посилається на неправильність висновку суду про порушення прав позивача.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 також не погодилась з рішенням суду в частині відмови у позові та розподілу судових витрат і звернулася з апеляційною скаргою у якій ставить питання про його скасування з ухваленням рішення про знесення будівлі гаражу.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що гараж відповідачки фактично розташований на отмостці її жилого будинку, що негативно впливає на його експлуатацію та порушує її права. Також судом першої інстанції не стягнуто з відповідачки судові витрати за проведення експертизи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, відповідачки, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1. Суміжне домоволодіння по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_7 (а.с.34-35), яке розташоване на земельній ділянці належній відповідачці.

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення про зобов'язання ОСОБА_7 за свій рахунок спиляти два дерева, які ростуть на території домоволодіння № 6, знести навіс, який використовується як їдальня, суд першої інстанції виходив з того, що їх місце розташування не відповідає вимогам закону та порушують права позивачки.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, власник (титульний володілець), за правилами даної статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном. Перешкодою в здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, не з'єднаних з позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, я також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Обов'язком власника не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

З матеріалів справи, зокрема з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3348 від 25 червня 2012 року вбачається, що на території домоволодіння по АДРЕСА_2 влаштовано навіс лінійними розмірами 2,8 м. х 3,20 м., площею 9 кв.м., під яким є мийка, стіл та лавка. У літній час навіс використовується як їдальня. Споруда навісу розташована напроти вікна жилого будинку по АДРЕСА_1 та на відстані 0,8 м. від нього, що не відповідає п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44, згідно якого протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1). Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Також судом встановлено, що на час розгляду справи на території домоволодіння по АДРЕСА_2 ростуть два плодоносні дерева на відстані 1,86 м. від стіни житлового будинку літ. «А» домоволодіння № 8 та 2,27 м., що не відповідає п. 5.12 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44, яким встановлено, що відстань від будинків, споруд, а також об'єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників слід приймати за таблицею 5.2. згідно якої відстань від зовнішньої стіни будинку і споруди до дерева не може бути меншим за 5 м.

Вищевказані ДБН обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

З вищенаведеного випливає, що місцерозтошування вищенаведених об'єктів не відповідає вимогам чинного законодавства, які зумовлюють безперешкодну експлуатацію та користування зокрема житлового будинку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про наявність підстав для судового захисту прав позивачки.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що позивачем не доведений той факт, що ветхість будинку є наслідком дій відповідача не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки встановлення вищенаведених обставин не є обов'язковою умовою для захисту прав позивача і застосування правил ст. 391 ЦК України.

Також неспроможними є доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для застосування ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44.

Доводи апелянта про те, що вказана будівля - навіс входив до складу домоволодіння, який перейшов у власність позивачки на підставі свідоцтва про спадщину від 19.09.2003 року та договору купівлі-продажу ? частки будинку від 16.07.2004 року, є неспроможними, оскільки згідно правовстановлюючих документів в склад домоволодіння входить навіс літ.Е., який згідно копії технічного паспорту на вказане домоволодіння (а.с. 34-37,90) не межує з будинком позивачки, інших навісів не визначено.

Разом, з тим колегія суддів не може погодитись з таким способом захисту вищенаведених прав позивача, як зобов'язання відповідача за свій рахунок знести навіс.

Суть порушення прав позивача полягає у місце розташування вказаного навісу, а саме у відстані його від жилого будинку.

Виходячи з того, що спосіб судового захисту має бути ефективним, тобто таким, що є адекватним змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, які це порушення потягло за собою, а спірна споруда не є капітальною забудовою, на відповідача повинен бути покладений обов'язок щодо перенесення вказаного навісу на відстань не менш одного метру від житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки будинок позивачки розташований на межі земельної ділянки відповідачки (а.с.8-9).

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про зобов'язання ОСОБА_7 за свій рахунок пересунути паркан на відстань 2 метри від домоволодіння по АДРЕСА_1., а доводи апеляційної скарги відповідачки в цій частині заслуговують на увагу.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України).

Вимоги до змісту рішення суду встановлені ст. 215 ЦПК України, відповідно до п. 3 ч. 1 якої в мотивувальній частині зазначається мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Однак, судом першої інстанції вищенаведені норми закону не виконані та не наведено мотивів, з яких він зобов'язав відповідача свій рахунок пересунути паркан на відстань 2 метри від домоволодіння по АДРЕСА_1.

Між тим з матеріалів справи вбачається, що вищезазначений паркан не порушує межі земельних ділянок, про що свідчить Акт обстеження стану і дотримання умов використання земельної ділянки від 05 вересня 2012 року (а.с. 110). Також матеріали справи не містять фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити, що його місце розташування порушує права позивача на здійснення права власності на житловий будинок.

З таблиці зображень № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3348 від 25 червня 2012 року (а.с.71) вбачається, що паркан не межує з домоволодінням і не є перешкодою для здійснення права користування позивачем своїм житловим будинком. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно зобов'язав відповідачку пересунути паркан на відстань 2-х метрів від будинку позивачки, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні, оскільки з огляду на вимоги ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, крім судових витрат, пов'язаних зі зверненням до суду, підлягають стягненню 2812,80 грн. - витрат на проведення експертизи (а.с.63,138). Доводи апеляційної скарги позивачки в цій частині є обґрунтованими.

В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням вимог чинного законодавства та скасуванню або зміні не підлягає.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що гараж ОСОБА_7, знаходиться на земельній ділянці, що належить їй на праві власності і не порушує прав позивачки. Матеріали справи не містять доказів того, що місце розташування гаражу не надає можливість експлуатувати та користуватися жилим будинком та іншими спорудами і здійснювати права власності у повному обсязі.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що спірний гараж вже входив до складу домоволодіння при його придбанні відповідачкою і як самочинне будівництва не значився (а.с. 34-37,90).

Доводи апеляційної скарги представника позивачки є необґрунтованими і цей висновок суду не спростовують. Твердження апелянта про те, що внаслідок розташування будівлі гаражу поблизу будинку, останній зазнає руйнувань спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи № 3348 від 25 червня 2012 року (а.с.70) та сукупністю інших доказів.

Той факт, що він розташований на відстані 0,60 м від суміжній межі земельної ділянки не є підставою для його знесення.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення прав позивачки як власника домоволодіння є необґрунтованими, тому не беруться колегією суддів до уваги.

За таких обставин, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 України рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_7 за свій рахунок пересунути паркан на відстань 2 метри від домоволодіння по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вказаних вимог, а рішення в частині зобов'язання ОСОБА_7 за свій рахунок знести навіс, який використовується як їдальня, та розподілу судових витрат - зміні.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року в частині зобов'язання ОСОБА_7 за свій рахунок пересунути паркан на відстань 2 метри від домоволодіння по АДРЕСА_1 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Рішення в частині зобов'язання ОСОБА_7 за свій рахунок знести навіс, який використовується як їдальня, та розподілу судових витрат - змінити, зобов'язавши ОСОБА_7 перенести вказаний навіс на відстань не менш одного метру від житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування витрат на проведення експертизи в розмірі 2812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) гривень 80 коп.

В решті рішення Судацького міського суду АР Крим залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова