РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/247/2012Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"06" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 14 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просить здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності: автомобіля Фольксваген Транспортер 2001 року випуску, держномер НОМЕР_3; жилого будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з відповідачем з 9 вересня 2006 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу було придбано вищезазначене майно. Сімейні відносини фактично припинились. У добровільному порядку поділити спільне майно відповідач відмовляється, тому вона просить позов задовольнити.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 14 грудня 2011 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, надання неналежної оцінки доказам, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не врахував, що спірний автомобіль був знятий з обліку після припинення сімейних відносин і грошових коштів отриманих за його відчуження від відповідача позивачка не отримувала.

Крім того, апелянт зазначає, що суд необґрунтовано взяв до уваги пояснення відповідача про те, що спірний будинок не є об'єктом права спільної сумісної власності і належить його батькові, оскільки позивачка особисто при нотаріальному оформленні договору, надавала згоду на придбання відповідачем житлового будинку. Не з'ясування судом першої інстанції вказаних обставин призвело до ухвалення незаконного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду спору судом повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому судове засідання проведено у його відсутність згідно положень ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою того факту, що спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів вважає, що такому висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного вирішення справи, з ухваленням рішення у супереч нормам матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з такого.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Під час звернення до суду з позовом ОСОБА_6 звернулася із клопотанням про витребування доказів, у якій просила витребувати: з Феодосійського відділення РЕР при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим реєстраційну картку на автомобіль Фольксваген Транспортер 2001 року випуску: з КП Феодосійське Міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації відомості про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1.

Клопотання мотивовано складнощами в отриманні вказаних доказів.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

03 та 07 листопада 2011 року судом першої інстанції направлено до відділення РЕР при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим та КП Феодосійське Міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації відповідні запити.

Однак, 14 грудня 2011 року суд першої інстанції розглянув вказаний спір за відсутністю витребуваних відомостей, не з'ясував належність спірного майна та часу його придбання, відмовив у задоволенні позову, пославшись на недоведеність позивачкою вимог, таким чином ухилившись від вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 303 ЦПК апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Враховуючи виключне значення вищенаведених фактичних даних, поважність причин їх неподання позивачем та неповне виконання судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, судом апеляційної інстанції були задоволенні клопотання позивачки та витребувані підставі ст. 137 ЦПК України відомостей щодо належності спірного майна та його вартості, на підставі ст.143 ЦПК України призначена у справі судова будівельно-технічна експертиза.

Як вбачається з відповіді відділення РЕР при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим 07 вересня 2010 року на підставі довідки-рахунок, яка оформляється при договорі купівлі-продажу, за ОСОБА_7 був зареєстрований автомобіль Фольксваген Транспортер 2001 року номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 69).

Згідно договору купівлі-продажу укладеного 16 жовтня 2009 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, останній придбав жилий будинок по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці не переданої у власність (а.с. 152-154).

Право власності на вказаний будинок за відповідачем зареєстровано у Феодосійському МБРТІ (а.с. 79).

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 09 вересня 2006 року перебували у шлюбі. Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 12 грудня 2011 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ст. 62 СК України).

Аналогічне правове положення закріплене в ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до якого майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, указаною нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Оскільки відповідачем не доведено, що спірне майно: автомобіль та житловий будинок є його особистою приватною власністю, жилий будинок по АДРЕСА_1 та автомобіль Фольксваген Транспортер 2001 року номер кузова НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, як придбане за час шлюбу.

Однак, суд першої інстанції вищенаведених обставин не з'ясував та дійшов помилковому висновку щодо відсутності спільного майна подружжя.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

За відсутністю взаємної згоди щодо поділу майна та наявністю спору, поділ відбувається у судовому порядку.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

У п. 30 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль Фольксваген Транспортер 2001 року номер кузова НОМЕР_2 жовтня 2011 року (після виникнення спору про поділ спільного майна) був відчужений відповідачем на користь ОСОБА_11(а.с.69).

Згідно висновку спеціаліста № 11/10/2848 про експертну вартість транспортного засобу - Фольксваген Транспортер 2001 року номер кузова НОМЕР_1 від 11 жовтня 2011 року вартість спірного автомобіля складає 68659,22 грн.

Докази того, що відповідач сплатив ОСОБА_6 половину вартості автомобіля, матеріали справи не містять.

Отже позовні вимоги ОСОБА_6 про поділ транспортного засобу - Фольксваген Транспортер 2001 року номер кузова НОМЕР_1 від 11 жовтня 2011 року підлягають задоволенню шляхом стягнення ?? частки його вартості, що становить 34329 (тридцять чотири тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 61 коп.

У роз'ясненнях, що містяться в пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (зі змінами та доповненнями), зазначено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року поділ в натурі між сторонами жилого будинку по АДРЕСА_1, виходячи з рівності часток, з технічної точки зору можливий.

Вказаним висновком будівельно-технічної експертизи запропоновано два варіанта поділу будинку, згідно другого варіанту, на якому наполягає позивач: першому співвласнику виділяється у власність на 1/2 частку: частину житлового будинку літ. «А» площею 34,6 кв.м. (частину приміщення 1-1 площею 16,7 кв.м., приміщення 1-2, 1-3), вартістю 33394 грн. (61093:63,3*34,6), частину веранди літ. а площею 9,2 кв.м., вартістю 5976 грн. (14161:21,8*9,2), підвал під літ. «а» вартістю 1317 грн., гараж літ. «Б» вартістю 8668 грн., вбиральню літ. «м» вартістю 598 грн. (зафарбовані на додатку № 3 та № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року жовтим кольором) загальна вартість будов 49953 гривень; другому співвласнику виділяється у власність на ? частку: частину житлового будинку літ. «А» площею 28,7 кв.м. (частину приміщення 1-1 площею 5,9 кв.м., приміщення 1-4 пл. 22,8кв.м.), вартістю 27699 грн. (61093:63,3*28,7), частину веранди літ. а площею 12,6 кв.м., вартістю 8185 грн. (14161:21,8*12,6), літню кухню літ. «В» вартістю 13624 грн. (зафарбовані на додатку № 3 та № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року зеленим кольором) загальна вартістю будов 49509 гривень. При такому варіанту необхідно здійснити такі перепланування та переобладнання: закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-ІІ; улаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-ІІ; в приміщенні 1-ІІ встановити перегородку, в цьому приміщенні улаштувати передпокій; в приміщенні 1-1 встановити перегородку; в приміщенні 1-ІІ першому співвласнику улаштувати з віконного прорізу вхідний дверний проріз; другому співвласнику улаштувати дворову вбиральню; виділені кожному із співвласників приміщення обладнати опаленням, електропостачанням (додаток № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року). Вартість переобладнань за вказаним варіантом становить 9032 грн.(а.с.117-119).

Рішенням виконкому Первомайської сільської ради Кіровського району АР Крим від 19 жовтня 2012 року надано дозвіл на перепланування та переобладнання жилих приміщень домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно вказаного висновку експертизи.

Колегія суддів вважає, що спірний жилий будинок має бути поділений саме за цим варіантом поділу, оскільки вказаний варіант найбільш відповідає розміру ідеальних часток співвласників, відповідає їх інтересам та не порушує права жодного з них, саме такий варіант найбільш враховує інтереси кожного з співвласників, оскільки сторонам виділяються у власність безпосередньо у житловому будинку не менш ніж по дві кімнати кожному.

За вказаним варіантом відповідачу на ? частку підлягають виділенню частина житлового будинку та споруд як першому співвласнику на суму 49953 гривень, позивачці на ? частку - частина житлового будинку та споруд як другому співвласнику на суму 49509 гривень, за вказаним варіантом позивачці виділяється літня кухня, оскільки з останньою проживає малолітня дитина, а відповідачу - гараж, який в своє чергу є автомобілістом.

Згідно положень ст. 119 ЦК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню грошова компенсація різниці вартості ідеальних часток в сумі 222 гривен.

Право спільної сумісної власності за сторонами на домоволодіння АДРЕСА_1 згідно положень ст.372 ЦК України підлягає припиненню.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_6 про поділ земельної ділянки АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно приписам ст.ст. 60, 61, 69, 71 СК України поділу підлягає майно, що є спільною сумісною власністю.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі

набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою б) свідоцтвом про право на спадщину (ст. 126 ЗК України).

Матеріали справи не містять даних на підставі яких можливо було б встановити, факт виникнення права власності на земельну ділянку. Більш того, згідно договору купівлі продажу спірного жилого будинку укладеного 16 жовтня 2009 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, земельна ділянка на якій розташований будинок у власність не передавалась.

Отже підстави для поділу земельної ділянки відсутні. З іншими вимогами, зокрема, про встановлення порядку користування земельної ділянки позивачка не зверталася.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1170,08 грн., а також на користь позивачки у рахунок компенсації судових витрат 4290,36 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 2, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 14 грудня 2011 року - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 14 грудня 2011 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна задовольнити частково.

Здійснити поділ жилого будинку по АДРЕСА_1 за другим варіантом поділу запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року.

Виділити у власність ОСОБА_7 на 1 /2 частку: частину житлового будинку літ. «А» площею 34,6 кв.м. (частину приміщення 1-1 площею 16,7 кв.м., приміщення 1-2, 1-3), вартістю 33394 грн. (61093:63,3*34,6), частину веранди літ. а площею 9,2 кв.м., вартістю 5976 грн. (14161:21,8*9,2), підвал під літ. «а» вартістю 1317 грн., гараж літ. «Б» вартістю 8668 грн., вбиральню літ. «м» вартістю 598 грн. (зафарбовані на додатку № 3 та № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року жовтим кольором) загальна вартість будов 49953 гривень.

Виділити у власність ОСОБА_6 на ? частку: частину житлового будинку літ. «А» площею 22,8 кв.м. (частину приміщення 1-1 площею 5,9 кв.м., приміщення 1-4), вартістю 27699 грн. (61093:63,3*28,7), частину веранди літ. а площею 12,6 кв.м., вартістю 8185 грн. (14161:21,8*12,6), літню кухню літ. «В» вартістю 13624 грн. (зафарбовані на додатку № 3 та № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року зеленим кольором) загальна вартістю будов 49509 гривень.

Покласти на сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обов'язок здійснити такі перепланування та переобладнання: закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-ІІ; улаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-ІІ; в приміщенні 1-ІІ встановити перегородку, в цьому приміщенні улаштувати передпокій; в приміщенні 1-1 встановити перегородку; в приміщенні 1-ІІ ОСОБА_7 улаштувати з віконного прорізу вхідний дверний проріз; ОСОБА_6 улаштувати дворову вбиральню; виділені кожному із співвласників приміщення обладнати опаленням, електропостачанням (додаток № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1198/1206 від 03 серпня 2012 року). Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію різниці вартості ідеальних часток у розмірі 222 (двісті двадцять дві) грн.

Право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 припинити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль Фольксваген Транспортер 2001 року випуску у розмірі 34329 (тридцять чотири тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 61 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат 4290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір у розмірі 1170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 08 коп. номер рахунку 31214206780024, код бюджетної класифікації 22030001, найменування рахунку Судовій збір (Державна судова адміністрація України, 050), отримувач УДКСУ у м. Феодосії АРК (м. Феодосія), 22030001, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 37986011.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова