РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1424/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Полянської В.О.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Приморської селищної ради м. Феодосії АР Крим до ОСОБА_6, третя особа Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у первісний стан, відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою прокурора м. Феодосії на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року заступник прокурора м. Феодосії АР Крим в інтересах держави в особі Приморської селищної ради м. Феодосії АР Крим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просить зобов'язати громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,7 га в смт. Приморський, озеро «Аджиголь», привести її у стан існуючий до вчинення порушення та стягнути з останнього майнову шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 12038 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що під час перевірки земельного законодавства державним інспектором сектору Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосії виявлено порушення земельного законодавства відповідачем, який самовільно зайняв і використовує земельну ділянку водного фонду площею 0,7 га, розташовану у смт. Приморський м. Феодосії озеро «Аджиголь» для організації спортивного майданчику загального користування.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 16 серпня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду прокурор м. Феодосії подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, надання неналежної оцінки доказам, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що факт самовільного засипання відповідачем озеру «Аджиголь» останнім не заперечувався та підтверджений матеріалами справи, зокрема відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки. Порушення земельного законодавства відповідачем не усунуто, шкода внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки не відшкодована, а тому суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, помилково пославшись на недоведеність позивачем конкретного місця розташування спірної земельної ділянки та її площі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження площі самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки та конкретного її місця розташування.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 1 ЗК України).

Відповідно до ст. 2 ЗК України Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно зі ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпоряджання землями; передача земельних ділянок у власність, користування; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо (ст. 12 ЗК України).

Відповідно до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Згідно зі ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи положення ст.ст.124,125 ,126 ЗК України умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль та охороною земель " державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, у тому числі, давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель, що також передбачено Інструкцією з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 28 квітня 2009 року № 205 (далі Інструкція).

Як вбачається з матеріалів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 липня 2011 року державним інспектором сектору Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосії АР Крим виявлено порушення земельного законодавства громадянином Російської Фелерації ОСОБА_6, який самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,7 га розташовану у смт. Проиморський, озеро «Аджіголь», про що складено акти (а.с. 4, 6) та протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 6).

Постановою Управління Державної інспекції з контролю за використання та охорони земель Республіканського комітету по земельних ресурсів АР Крим від 22 липня 2011 року визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_6 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,7 га розташовану у смт. Проиморський, озеро «Аджіголь».

Згідно акту від 13.08.2012 року обстеження земельної ділянки, прилеглою до о. «Аджиголь», складеного представниками Приморської селищної ради м. Феодосії АР Крим встановлено, що від боку приватного сектору від буд №13 по вул. Тодуа до житлового будинку №13 по вул. Приозерній здійснена відсипка часті озеру, орієнтовною площею 1500 кв.м., на території якого встановлені металеві спортивні ворота розміром 2,5 х4 м у кількості 2 шт, спортивний снаряд «перекладина» та металоконструкція у вигляді рам з труб діаметром 100 мм., розміром 5,0мх3,0м з бетонним фундаментом. Крім того, збудована дамба у вигляді хорди орієнтовною площею 120 кв.м., яка розділила озеро на дві частини. На час проведення обстеження проводилися роботи з будівництва нової дамби (а.с.60-61). Вказані обставини підтверджені фото таблицями (а.с.62-67).

ОСОБА_6 правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не надав. Не надав також рішення компетентного органу про передачу йому у власність або в оренду вказаної земельної ділянки.

Таким чином, матеріали справи містять фактичні дані, які повністю підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме факт самовільного зайняття громадянином РФ ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,7 га розташованої у смт. Проиморський, озеро «Аджіголь».

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження площі самовільно зайнятої земельної ділянки та конкретного її місця розташування є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (ст. 212 ЦПК України).

Однак, судом першої інстанції надана оцінка зібраним доказам з порушенням вказаної норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду.

За Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Посилання суду першої інстанції, в обґрунтування висновку щодо недоведеності позивачем площі самовільно зайнятої земельної ділянки на висновок експертизи № 3596, що проведена за кримінальною справою та у якій значиться площа самовільно зайнятої земельної ділянки - 4800 кв.м., є неспроможним, оскільки вказана площа самовільно зайнятої земельної ділянки визначена експертами станом на 2009 рік.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних прав визначені в ст. 16 ЦК України .

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема (п. 3) припинення дій, які порушують право та (п. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 152 ЗК України також передбачені способи захисту порушених прав власників або землекористувачів земельних ділянок шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином вимоги прокурора про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у первісний стан ґрунтуються на законі і є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою ПКМ "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25.07.2007 N 963.

Відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, покладено на інспекції Мінприроди або Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами.

Пунктом 3.1. Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених Наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель 12 вересня 2007 року № 110, передбачено, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Згідно розрахунку провідного державного інспектора сектору державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосії АР Крим, проведеного відповідно до вимог вищевказаної Методики на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення з боку відповідача (а.с. 8), матеріальна шкода внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,7 га становить 12038 грн.

Наведене свідчить про те, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем державі завдані збитки в розмірі 12038 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора м. Феодосії на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 серпня 2012 року - задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 серпня 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Приморської селищної ради м. Феодосії АР Крим до ОСОБА_6 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привести земельну ділянку у первісний стан, відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,7 га в смт. Приморський, м. Феодосія, озеро «Аджіголь» та привести вказану земельну ділянку у первісний стан.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Приморської селищної ради АР Крим у відшкодування майнової шкоди 12038 (дванадцять тисяч тридцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять ) гривень 60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.О. Полянська