РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1728/2012Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"04" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Комунального Підприємства «Щолкіне-Азов» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою Комунального Підприємства «Щолкіне-Азов» на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 26 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року КП «Щолкіне-Азов» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з послуг централізованого опалення у розмірі 3021,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем теплової енергії, що відпускалась КП «Щолкіне-Азов» на адресу: АДРЕСА_1. Однак, незважаючи на отримання вказаних послуг, відповідач зобов'язання по їх оплаті належним чином не виконували, у зв'язку з чим утворилась вищевказана заборгованість.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 26 жовтня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду КП «Щолкіне-Азов» подало апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що КП «Щолкіне-Азов» відповідачу не надавались послуги з теплопостачання належної якості.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано посилається на факт не проведення перевірки квартири відповідача на предмет готовності до опалювального сезону, оскільки такі вимоги законодавством не встановлені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що послуги з централізованого опалення відповідачу фактично не надавались, а тому останній не має їх оплачувати.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Щолкіне-Азов» є виконавцем послуг централізованого опалення, що зокрема надаються на адресу: АДРЕСА_1, а відповідач є споживачем вказаних послуг.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу за надану теплову енергію з 2008 року по 31 серпня 2012 року в розмірі 3021,95 грн. Заперечуючи проти вимог КП «Щолкіне-Азов» відповідач зазначив, що позивачем послуги надаються неналежної якості, а тому сплачувати їх він не повинен.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Разом з тим ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 передбачено право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання. При цьому, Законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Ч. 4 ст. 18 Закону передбачений обовязок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

Отже, з наведеної норми закону випливає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру плати за житлово-комунальні послуги з підстав їх ненадання або надання не в повному обсязі споживачем повинна бути дотримана вищенаведена процедура.

Однак, відповідачем відповідні документи, зокрема акти-претензії, складені у встановленому порядку у спірний період, не надані. Відомостей про те, що відповідні акти-претензії споживачем згідно вимог закону надавалися виконавцю для здійснення перерахунку матеріали справи не містять.

Звернення відповідача з заявами щодо неякісного опалення (а.с.62-63) не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг з теплопостачання.

Крім того, як вбачається з довідки КП «Щолкіне-Азов» за вказаними заявами проводилася перевірка, комісія комунального підприємства неодноразово намагалася обстежити квартиру відповідача, однак доступ до квартири споживачем забезпечений не був (а.с.64).

Надані відповідачем акти від 04 жовтня 2012 року, складені мешканцями будинку №19, про тривалість опалювального сезону у 2011- 2012 роках не є підставою для проведення у встановленому законом порядку перерахунку платежів та не звільняють відповідача від оплати наданих послуг.

Таким чином, із наявних в матеріалах справи заяв, які прийняті судом першої інстанції, я доказ надання позивачем послуг неналежної якості, випливає, що вони не відповідають вимогам вищевказаної норми закону щодо форми та порядку оформлення претензій щодо якості послуг, а тому і не можуть прийматися судом як належний доказ.

У матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про ненадання позивачем послуг з теплопостачання або надання не в повному обсязі.

Отже суд першої інстанції вважав факт ненадання позивачем ОСОБА_6 послуг з централізованого опалення належної якості встановленим незважаючи на його недоведеність, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового (п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України).

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_6 послуги з централізованого опалення не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 2008 року по 31 серпня 2012 року у розмірі 3021,95 грн., яка визначена з урахуванням наявних у відповідача пільг.

Таким чином, наявні підстави для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді стягнення заборгованості з послуг централізованого опалення.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що між сторонами не був укладений договір теплопостачання не є підставою для відмови у позові, виходячи з такого.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово - комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Разом з тим в силу ст. 267 ЦК України стягненню з ОСОБА_6 на користь КП «Щолкіне-Азов» підлягає стягненню заборгованість з послуг теплопостачання лише за період з 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2012 року у розмірі 2023,33 грн., оскільки вимоги про стягнення заборгованості за іншій період, пред'явлено за спливом позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем (а.с.30) і підстав вважати причини її пропуску поважними відсутні.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати з відповідача підлягають стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 2, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального Підприємства «Щолкіне-Азов» на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 26 жовтня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 26 жовтня 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Комунального Підприємства «Щолкіне-Азов» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з теплопостачання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального Підприємства «Щолкіне-Азов» заборгованість з послуг теплопостачання за період з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2012 року у розмірі 2023 (дві тисячі двадцять три) грн. 33 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального Підприємства «Щолкіне-Азов» у відшкодування судових витрат 143 (сто сорок три) гривні 68 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко