РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1710/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"04" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівМоісеєнко Т.І., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просить стягнути з відповідачки у відшкодування майнової шкоди 66702 грн., компенсації моральної шкоди - 10000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_11, після якого відкрилась спадщина у вигляді ? частки домоволодіння по АДРЕСА_1. Позивач у встановленому порядку прийняла спадщину, 10 вересня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину на вказане домоволодіння. Проте, у 2005 році ОСОБА_7 самовільно вселилась і незаконно заволоділа вказаним будинком. Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року відповідачка була виселена з вказаного житла. За час незаконного володіння відповідач допустила погіршення вказаного жилого будинку, у зв'язку з чим позивачу заподіяні збитки у розмірі 66702 грн., які на підставі положень ст.1214 ЦК України просить стягнути з відповідачки. Крім того, позивач зазначає, що тривалий час вона зазнає душевних переживань та страждань, внаслідок здійснення з боку відповідачки перешкод у виконанні рішень судів та здійснення своїх прав. Розмір моральної шкоди, оцінений позивачкою становить у 10000 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження статусу спірного будинку з часу смерті ОСОБА_11 по час видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки право на спадщину у позивачці виникло з часу відкриття спадщини.
Також в апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем допущення з боку відповідача погіршення стану вказаного жилого будинку. Збитками, позивачкою визначені її витрати на проведення відновлювального ремонту, які підтверджені документально. До того ж висновок суду першої інстанції про те, що будинок потребував ремонту ще за життя спадкодавця не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ремонт будинку був зроблений ОСОБА_10, яка за життя ОСОБА_11 укладала з ним договір довічного утримання, який у 2004 році був розірваний.
Крім того, на думку апелянта суд першої інстанції не мотивував рішення щодо відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, і не врахував, що відповідач чинить перешкоди у виконанні рішень судів і здійснення позивачкою своїх прав, користуючись житловим приміщенням ОСОБА_7 не здійснювала ніяких витрат по утриманню будинку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_11, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді ? частки домоволодіння по АДРЕСА_1.
З заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_6, яка є дочкою померлого та ОСОБА_7
Відповідно до заповіту від 27 березня 2005 року ОСОБА_11 заповідав все своє майно ОСОБА_7 Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 липня 2009 року, яке набрало законної сили, вказаний заповіт визнаний недійсним (а.с.61-62).
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, прийняття спадщини, зміну черговості права на спадкування, визнання права власності на ? частку домоволодіння відмовлено (а.с.6,7).
ОСОБА_6 у встановленому порядку прийняла спадщину і 10 вересня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді вищезазначеного нерухомого майна.
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року (а.с.8-10) за позовом ОСОБА_6 ОСОБА_7 була виселена із ? частки домоволодіння по АДРЕСА_1.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того факту, що відповідач допустила погіршення майна - ? частки будинку по АДРЕСА_1 та розмір погіршення, що стало підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту будинку в сумі 66702 грн.
З таким висновком погоджує колегія суддів, виходячи з такого.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 1214 ЦК України, якою обґрунтовані позовні вимоги ОСОБА_6, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Враховуючи, що предметом позову є відповідальність набувача за допущене ним погіршення майна, доведенню позивачем підлягає факт погіршення майна з часу коли відповідачка дізналася або могла дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави та його розмір.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ще за життя спадкодавця ОСОБА_11 у 2002 році спірний будинок потребував проведення ремонту, що підтверджено Технічним висновком про стан квартири від 2002 року (а.с.53-60).
Наданий позивачкою кошторис на проведення ремонту вказаного будинку від 2011 року, яким визначена вартість ремонтних робіт, а також його проведення, не свідчать про погіршення стану будинку з часу, коли ОСОБА_7 дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, а тому відсутні правові підстави для притягнення відповідачки до цивільної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.1214 ЦК України.
Оскільки матеріали справи не містять безперечних доказів про стан погіршення майна та його розмір, враховуючи, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних вимог.
Твердження апелянта про проведення капітального ремонту будинку у 2003 року ОСОБА_10 належними та допустимими доказами не підтверджені. Посилання апелянта на встановлення вказаних обставин рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 травня 2011 року є неспроможними, оскільки вказаним рішенням суду зазначені обставини встановлені не були (а.с.6-7).
Інші доводи апеляційної скарги також даний висновок суду не спростовують.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням вимог закону, а висновки суду відповідають обставинам справи.
Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення відповідачки до суду з позовами за захистом прав не є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачці за положеннями ст.1167 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в цій частині не мотивовано є неспроможними, зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
Разом з тим, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про хибність висновку суду першої інстанції щодо ненадання позивачкою доказів на підтвердження статусу спірного будинку - чи належав будинок ОСОБА_6 у період з 2005 по 2011 рр., та не виконання таким чином вимог ст.ст.10,58,59 ЦПК України.
Такий висновок не відповідає обставинам справи і суперечить вимогам закону.
Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_11 на праві власності належала ? частка домоволодіння по АДРЕСА_1. Після його ІНФОРМАЦІЯ_1 смерті ОСОБА_6 у встановленому законом порядку прийняла спадщину та оформила її, отримавши 10 вересня 2011 року свідоцтво про право на спадщину.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст. 1216 ЦК України)
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно вказаної норми права незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Виходячи з вищенаведених вимог закону, оскільки спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_11, у вигляді ? частки спірного домоволодіння, була прийнята ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність відомостей щодо статусу спірного домоволодіння з часу смерті спадкодавця до отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину. Спірна ?? частка домоволодіння по АДРЕСА_1 у вказаний період часу входила у склад спадщини, яка належить спадкоємцю з часу відкриття.
До того ж зазначені судом першої інстанції обставини не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_6, оскільки вони не створювали правові підстави для володіння спірним майном відповідачкою і не спростовують право ОСОБА_6, передбачене ст. 1214 ЦК України у разі допущення незаконним володільцем погіршення майна.
За таких обставин, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в цій частині рішення суду підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання суду про те, що «позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження статусу зазначеного будинку - чи належав будинок ОСОБА_6 у період з 2005 по 2011 рр., чим не виконала вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України».
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року - задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання суду на те, що «позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження статусу зазначеного будинку - чи належав будинок ОСОБА_6 у період з 2005 по 2011 рр., чим не виконала вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України».
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді Т.І. Моісеєнко А.П. Приходченко