УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1680/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"20" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівПриходченко А.П., Редько Г.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про встановлення порядку користування домоволодінням, третя особа ОСОБА_9, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, у якому просили розділити між сторонами ? частку домоволодіння згідно з частками сторін, а в разі неможливості встановити порядок користування ? частки жилого будинку по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є спадкоємцями по ? частки, ОСОБА_8 є спадкоємцем ? частки спадкового майна після смерті ОСОБА_11, яке складається з ? частки домоволодіння по АДРЕСА_1. Однак вони не можуть дійти згоди щодо порядку користування спільним майном, у зв'язку з чим просили розділити вказану частку домоволодіння в натурі, а в разі неможливості встановити порядок користування частиною домоволодіння у судовому порядку.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл домоволодіння залишені без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2012 року у позові про встановлення порядку користування домоволодінням відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апелянти зазначають, що факт наявності у спірній частині будинку лише суміжних кімнат не може бути підставою для відмови у позові про встановлення порядку користування домоволодінням, а впливає на вирішення вимог щодо його розподілу. При вирішенні спору, суд не врахував, що висновком експертизи запропонований варіант порядку користування частки домоволодінням після проведення реконструкції.
Також в апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду про те, що відсутня можливість встановити порядок домоволодінням без порушень санітарних правил.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення порядку користування ? частки жилого будинку, суд першої інстанції виходив з того, що спірна частка будинку має дві суміжні кімнати, що виключає можливість окремого користування кімнатами сторонами.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи, а також не оспорюється сторонами, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить по 1/8 частці жилого будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_8 є власником ? частки вказаного будинку.
Вказані особи є користувачами ? частки жилого будинку по АДРЕСА_1, яка складається з: кімнати «1» площею 7,7 кв.м., кімнати «2» площею 14,0 кв.м., тамбуру «І» площею 2,7 кв.м., підсобного приміщення «ІІ», площею 8,3 кв.м., підсобного приміщення «ІІІ» площею 3,9 кв.м., підсобного приміщення «IV» площею 10,9 кв.м., підсобного приміщення «V» площею 6,0 кв.м., туалету «VІ» площею 1,2 кв.м.
Відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що за відсутністю згоди щодо порядку користування спільним жилим будинком, це питання вирішується у судовому порядку. Суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
Однак, як встановлено судом та не оспорюється сторонами, спірна частка домоволодіння складається з двох суміжних жилих кімнат площею 7,7 кв.м. та 14,0 кв.м., не відособленими одна від другої.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 липня 2012 року запропонувати варіанти користування жилим будинком між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з урахуванням їх часток не представляється можливим. Експертом запропонований порядок користування приміщеннями жилого будинку лише з відступленням від вимог санітарно-епідеміологічних норм після проведення реконструкції (а.с.77-113).
Згода на проведення перепланування позивачами не отримана.
А тому доводи апелянтів про наявність варіанту встановлення порядку користування ? частки домоволодінням між сторонами є неспроможними.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення порядку користування ? частки домоволодіння буде суперечити правам та інтересам сторін, а тому правильно відмовив у позові.
Доводи апеляційної скарги про те, що той факт, що кімнати є суміжними не має значення для вирішення вимог про встановлення порядку користування житловим приміщенням є необґрунтованими і спростовуються вищенаведеними роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» та нормами закону.
Посилання апелянтів на п. 7 Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» не беруться колегією суддів до уваги, оскільки у даному пункті йдеться про поділ будинку, а не визначення порядку користування.
Твердження про наявність перешкод з боку відповідачки у користуванні спірним будинком, з урахуванням положень ч.1 ст. 303 ЦПК України та вимог, які були предметом розгляду суду першої інстанції - встановлення порядку користування ? частки домоволодіння, не є підставою для скасування рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2012 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко Г.В.Редько