УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1631/2012Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"13" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П. Самойлової А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, у якому просила усунути перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона внаслідок приватизації є власником квартири АДРЕСА_1, яка складається з кімнати площею 12,7 кв.м. та кухні 11,2 кв.м. Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2, проте зайняли та користуються проти її волі кухнею квартири, що належить їй. На підставі ст. 391 ЦК України просить захистити її права, шляхом виселення відповідачів.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову і не врахував, що заданими БТІ квартири площею 47,5 кв.м. в будинку №6 не існує.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач є власником квартири, що підтверджено правовстановлюючими документами, а тому має право на його захист.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2006 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 25,9 кв.м. на підставі розпорядження органа приватизації від 19 липня 2006 року № 365. Право власності зареєстровано у Судацькому МБРТІ 06 вересня 2006 року (а.с. 6,7). Квартира складається з жилої кімнати площею 12,7 кв.м. та кухні (а.с. 8).

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що кухню фактично займає родина ОСОБА_7

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив з відсутності підстав для виселення відповідачів з вказаного приміщення кухні за вказаним позовом ОСОБА_6, заявленого на підставі ст. 391 ЦК України, оскільки спірне приміщення кухні відповідач з сім'єю займає на підставі ордеру.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає підстави позову.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Підставою для подання позову власником майна про захист свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, у порядку ст. 391 ЦК України є вчинення третьою особою перешкод власнику, тобто посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створені позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Між тим, вирішення питання про наявність правових підстав для виселення особи із жилого будинку (квартири) залежить зокрема, від вирішення питання про правомірність набуття права користування такої особи жилими приміщеннями відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, ЖК України, ст. 405 ЦК України).

Таким чином, на підставі ст. 391 ЦК України не може бути виселена особа, яка вселилась у жиле приміщення на відповідній правовій підставі. Виселення на підставі вказаної норми закону проводиться зокрема у випадку самовільного (самоправного) зайняття жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Морської сільської ради м. Судак АР Крим від 09 вересня 2004 року № 159 визнано жилим будинком з комунальними квартирами будівлю Морської лікарської амбулаторії, розташованої по вул. Шевченко, 6, с. Морське. Визнано право власності на вказаний будинок за територіальною громадою с. Морське в особі Морської сільської ради. Затверджені списки жильців із закріпленими за ними вказані площі (а.с.70).

Виконкомом Морської сільської ради 18 листопада 2005 року ОСОБА_7 виданий ордер № 17 на жиле приміщення АДРЕСА_2 площею 47,5 кв.м. із трьох кімнат (а.с. 71), у склад якої входила спірна частина квартири (кухня площею 11,2 кв.м.), яка згодом надана позивачці, про що свідчить технічна документація на вказаний будинок, згідно якої до квартири №4 будинку №6 віднесені приміщення: коридор пл. 4,4 кв.м., дві кімнати площею 12,5 кв.м. та 12,0 кв.м., а також кухня 11,2 кв.м. (запис кухні закреслений, перерахований розмір площі а.с.78-79).

Рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради АР Крим від 04 травня 2006 року за гр. ОСОБА_6 закріплена квартира АДРЕСА_1 площею 25,9 кв.м. Згідно свідоцтва про право власності від 19 липня 2006 року вказана квартира належить на праві приватної власності позивачці (а.с.5-6).

Статтею 59 ЖК України встановлено, що єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави вважати, що відповідачі самоправно вселилися у спірне приміщення, а тому в даному випадку підстави для виселення відповідачів за неготорним позовом, пред'явленим позивачкою на підставі ст. 391 ЦК України відсутні, ураховуючи, що правовідносини щодо користування жилими приміщеннями (які виникли на відповідній правовій підставі) регулюються зокрема нормами Житлового кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказане спірне приміщення відповідачі займають на підставі ордеру та правильно відмовив у задоволенні позову про їх виселення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що рішенням виконавчого комітету Морської сільської ради м. Судак АР Крим №21 від 20.02.2012 року були внесені зміни в рішення виконавчого комітету №58 від 17 березня 2009 року щодо надання згоди ОСОБА_7 на приватизацію квартири площею 47,5 кв.м. у частині корегування площі квартири, яка визначена як 28,9 кв.м., і відповідачі не набували у встановленому порядку права користування спірним приміщенням, не можна визнати обґрунтованими, оскільки ордер, на підставі якого відповідачі вселилися у вказане приміщення, не визнавався у встановленому порядку недійсним і є чинним.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду посилання апелянта на той факт, що вона є власником квартири, оскільки судом першої інстанції була надана належна оцінка вказаному факту, проте він може бути підставою для задоволення позову лише у сукупності з іншими (зокрема самовільність зайняття квартири, що є власністю), які є обов'язковою умовою для задоволення такого неготорного позову.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для виселення відповідачів і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко