РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1665/2012Головуючий суду першої інстанції:Трубніков Ю.Л.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"04" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Садівничо-виноградного товариства «Енергетик», третя особа - ОСОБА_7 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна, за апеляційними скаргами СВТ «Енергетик» та ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 05 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до СВТ «Енергетик», третя особа - ОСОБА_7, у якому просить: визнати незаконними дії СВТ «Енергетик» щодо виключення її чоловіка - ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, із членів товариства; відмови у прийнятті її в члени товариства та прийняття ОСОБА_7 у товариство; зобов'язати відповідача прийняти ОСОБА_6 в члени товариства; виключити з членів СВТ «Енергетик» ОСОБА_7; витребувати з незаконного володіння - кооперативу земельну ділянку № 499 та належне позивачці майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що чоловік позивачки - ОСОБА_8 у 1985 році був прийнятий у СВТ «Енергетик» та отримав у користування земельну ділянку № 499. З 1985 року по 1999 року земельна ділянка ними освоювалась, збудований садовий будинок. Однак у 1999 році у зв'язку з виїздом позивачки та її чоловіка до Російської Федерації, земельна ділянка використовувалась ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер., у зв'язку з чим позивачка звернулась до правління СВТ із заявою про прийняття її у члени товариства замість її померлого чоловіка. Однак, позивачці було відмовлено і стало відомо, що земельна ділянка виділена ОСОБА_7, що вважає за порушення своїх прав і просить їх захистити.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 05 жовтня 2012 року позов задоволено частково: визнані дії СВТ «Енергетик» щодо виключення ОСОБА_8 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, із членів товариства, відмови у прийнятті в члени товариства ОСОБА_6 та надання земельної ділянки № 449 ОСОБА_7 незаконними. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду СВТ «Енергетик» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, просить його в частинні задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, надання неналежної оцінки доказам.
Так, апелянт зазначає, що при вирішенні спору, суд першої інстанції не врахував, що у 1999 році ОСОБА_8 переоформив земельну ділянку №499 на ОСОБА_10, яка в подальшому у 2004 році була виділена ОСОБА_11, а у 2007 році - ОСОБА_7 З 1999 року всі платежі сплачували вказані особи, ОСОБА_8 ніяких внесків до товариства не вносив. За Статутом, який діяв на час вибуття ОСОБА_8 з товариства (в редакції від 1984 р) виключення з членів проводиться рішенням адміністрації та профкому Кримської АЕС, а правління лише оформлює вибуття. Документи щодо вибуття ОСОБА_8 з товариства за давністю не збереглися. Однак, позивачкою також не надано доказів щодо виключення її чоловіка.
На думку апелянта, суд першої інстанції також не врахував, що земельна ділянка за життя ОСОБА_8 приватизована не була, а тому доводи позивачки про те, що вона має переважне право на земельну ділянку є необґрунтованими.
Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність дій СВТ щодо виділу спірної земельної ділянки ОСОБА_7, яка була у встановленому порядку прийнята до членів товариства и сплатила відповідні внески.
Також вказане рішення оскаржила ОСОБА_7, яка у апеляційні скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справ, ставить питання про його скасування в повному обсязі з ухваленням нового про відмову у позові.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_7 у встановленому порядку була прийнята до членів товариства, у зв'язку з чим їй була виділена спірна земельна ділянка.
На думку апелянта, висновок суду першої інстанції щодо незаконності виключення ОСОБА_8 з членів товариства ґрунтується на припущеннях.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, представників сторін та третьої особи, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 до 1999 року був членом СВТ «Енергетик» та на підставі цього користувачем земельної ділянки № 499.
З матеріалів справи, зокрема, з особової картки, вбачається, що земельна ділянка №499 площею 400м кв. у 1999 року була виділена у користування ОСОБА_10, з 2004 року - ОСОБА_11, які нею користувалися і сплачувалися відповідні внески та платежі до товариства.
У 2007 році ОСОБА_7 була прийнята до членів товариства і їй виділена вказана земельна ділянка, про що свідчить членська книжка та особова картка члена товариства. Вказана земельна ділянка за розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації від 03.07.2012 року №432 передана у приватну власність ОСОБА_7, про що останньою отриманий державний акт.
12 жовтня 2010 року ОСОБА_6 звернулася з заявою до СВТ «Енергетик» про прийняття її в члени товариства (а.с.39).
За змістом відповіді СВТ «Енергетик» №7 від 15 травня 2011 року згідно рішення правління №5 від 07 травня 2011 року питання щодо прийняття позивачки до членів товариства буде розглянуте за наявністю вільних земельних ділянок (а.с.35).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 у 1999 році був виключений з числа членів СВТ «Енергетик» незаконно, а тому відмова ОСОБА_6, яка має переважне право на вступ у товариство після смерті чоловіка, у прийнятті в члени товариства та надання земельної ділянки № 449 ОСОБА_7 суперечать вимогам чинного законодавства, що стало підставою для часткового задоволення позову.
З таким висновком не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно змісту ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України).
Виходячи з предмету позову - оскарження виключення з членів товариства спадкодавця, позивач повинна довести факт припинення членства ОСОБА_8 у СВТ «Енергетик» у супереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 5 ЗУ «Про кооперацію в СРСР», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, кооператив є громадською організацією громадян СРСР, які добровільно об'єднались на основі членства для спільного провадження господарської та іншої діяльності на базі належного йому на праві власності, орендованого або наданого в безплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також матеріальної заінтересованості членів кооперативу і найбільш повного поєднання їх інтересів з інтересами колективу і суспільства.
Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. У статуті кооперативу визначаються: найменування кооперативу, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права та обов'язки членів кооперативу, його органи управління і контролю, їх компетенція, порядок утворення майна кооперативу і розподілу доходів (прибутку), підстави і порядок виключення з кооперативу, умови реорганізації і припинення діяльності кооперативу. До статуту можуть включатися й інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, які не суперечать законодавству (ст. 11 вищенаведеного Закону).
Розділ ІІ Статуту СВТ «Енергетик» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає підстави та порядок виключення та вибуття із членів кооперативу.
Згідно ч. 4 ст. 12 Закону члена кооперативу може бути виключено з кооперативу за рішенням його загальних зборів у випадках, передбачених статутом. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржено в суд.
Разом з тим, ст. 10 Закону встановлено, що діяльність кооперативу ґрунтується на принципах добровільності вступу до кооперативу і безперешкодного виходу з нього, поєднання особистих, колективних і державних інтересів, господарської самостійності, матеріальної заінтересованості і соціальної справедливості, безпосередньої участі членів кооперативу в управлінні його справами на основі кооперативної демократії, соціалістичної законності. Втручання в господарську та іншу діяльність кооперативу з боку державних і кооперативних органів (спілок, об'єднань кооперативів) не допускається.
Таким чином, член товариства може бути виключеним як в примусовому порядку, з додержанням певної процедури, так і за власним бажанням може безперешкодно вийти із числа членів.
З матеріалів справи вбачається, що за своє життя ОСОБА_8 у встановленому порядку своє виключення з членів товариства не оскаржував. З 1999 року обов'язки члена товариства не виконував. Той факт, що за спливом 8 років, у 2007 році зав життя ОСОБА_8 звертався з заявою до Щолкінської міської ради з питання про позбавлення його права користування земельної (дачної) ділянки, безперечно не свідчить, що останній був виключений з членів товариства з порушенням вимог закону (а.с.42).
Будь-які фактичні дані, на підставі яких можливо було б встановити, що ОСОБА_8 був виключений з порушенням вимог вищенаведених положень Статуту або Закону позивачкою не надані.
Матеріали справи містять постанови про відмову у відкритті кримінальної справи (а.с. 27, 28) та відповіді СВТ «Енергетик», зокрема на ім'я Щолкінського голови (а.с. 34) у яких йдеться про переоформлення спірної земельної ділянки за ініціативою ОСОБА_8, тобто про виключення із членів товариства за власним бажанням.
Однак, суд першої інстанції на вищенаведені обставини справи, уваги не звернув і вважав факт незаконного виключення ОСОБА_8 із членів товариства встановленим, незважаючи на його недоведеність позивачкою. Свої висновки суд ґрунтував на припущеннях, що суперечить вимогам процесуального закону.
Як вбачається зі змісту позову, позивачка в обґрунтування вимог посилається на порушення її переважного права як спадкоємця ОСОБА_8 на вступ до товариства після смерті останнього.
Однак, як вище встановлено у 1999 році ОСОБА_8 вибув із членів кооперативу і на час смерті членом СВТ «Енергетик» не був. Підстави вважати його виключення незаконним з членів товариства відсутні.
Таким чином, у позивачки таке право не виникало, а тому і не порушувалося, що є підставою для відмови у задоволенні вищенаведених позовних вимог.
Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про кооперацію» після смерті члена кооперативу успадковується пай, що є його власністю, а не членство в кооперативі, оскільки питання прийняття в члени та виключення із членів кооперативу відповідно до вимог закону та статуту є виключною компетенцією загальних зборів кооперативу.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до членів кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до членів кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.
Якщо рішенням органу управління кооперативу порушено права особи, така особа може захистити своє право шляхом скасування незаконного рішення у судовому порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Рішення правління СВТ «Енергетик» №5 від 07 травня 2011 року за яким розгляд питання щодо прийняття позивачки до членів товариства відкладено до з'явлення у товаристві вільних земельних ділянок позивачкою не оскаржується.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прав позивачки і визнав незаконними дії СВТ щодо відмови в прийнятті позивачки до членів кооперативу та надання спірної земельної ділянки ОСОБА_7
Таким чином, доводи апеляційних скарг про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є обґрунтованими.
Також не може залишитись без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6 про зобов'язання відповідача прийняти її в члени товариства, виключити з членів СВТ «Енергетик» ОСОБА_7, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки № 499; визнання дій СВТ «Енергетик» щодо прийняття ОСОБА_7 у товариство незаконними, суд першої інстанції виходив з наявності факту порушення прав позивачки, однак невідповідності способу захисту прав, обраного позивачкою, змісту порушеного права.
Згідно змісту ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України захисту підлягає лише наявне особисте немайнове або майнове права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однак, як встановлено переважне право у позивачки як спадкоємця ОСОБА_8 на вступ до товариства після смерті останнього не виникало, а тому і не порушувалося, що є підставою для відмови у задоволенні вищенаведених позовних вимог.
Також не можна погодитися з висновком суду першої інстанції щодо вирішення вимог ОСОБА_6 про витребування майна із володіння товариства.
Суд, відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, виходив з того, що ОСОБА_8 не наведено доказів про наявність права власності на спірне майно.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги заявлені позивачкою до СВТ «Енергетик».
Проте, витребуване майно: земельна ділянка, перебуває у власності ОСОБА_7, будівля, що на ній розташована також перебуває у володінні вказаної особи.
Однак, вимоги щодо витребування майна до ОСОБА_7 заявлені не були. Вказане майно не перебуває у володінні СВТ «Енергетик», що є підставою для відмови у задоволенні вимог про витребування майна до товариства і не позбавляє сторону позивача для їх пред'явлення до належного відповідача.
Виходячи з предмету заявленого позову та обставин, викладених в його обґрунтування, доводи апелянта ОСОБА_7 про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону при відкритті провадження є необґрунтованими.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 України невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги СВТ «Енергетик» та ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 05 жовтня 2012 року - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 05 жовтня 2012 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Садівничо-виноградного товариства «Енергетик», третя особа - ОСОБА_7, про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко