УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1661/2012Головуючий суду першої інстанції:Чулуп О.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"04" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Кіровського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 7212,00 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 540,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 20 лютого 2009 року був укладений договір позики, за яким позивач передав ОСОБА_7 у борг 6000 грн., строком повернення до 01 червня 2009 року. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення вказаних грошових коштів не виконав, у зв'язку з чим позивач просить захистити його права.

Заочним рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 7212,00 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у сумі 540,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Кіровського районного суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року заяву ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що незважаючи на факт надання ним розписки, грошові кошти позивачем фактично йому не передавались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами 20 лютого 2009 року ОСОБА_7 склав розписку, за змістом якої, ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 у борг 6000 грн., строком повернення до 01 червня 2009 року.

У вищезазначений строк ОСОБА_7 грошові кошти у вищезазначеному розмірі не повернув, що також не заперечується відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладений договір позики, за яким ОСОБА_7 отримав від позивача у борг 6000 грн. і зобов'язався їх повернути до 01 червня 2009 року. Однак вказані зобов'язання не виконав, що є підставою, для стягнення зазначеної суми у судовому порядку з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту укладення між сторонами договору позики, зокрема передачі позивачем грошових коштів у розмірі 6000 грн., що підтверджується розпискою відповідача (а.с. 24).

Доводи апеляційної скарги про те, що у дійсності грошові кошти не передавались не заслуговують уваги, оскільки не підтверджують належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав у повному обсязі.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів судового захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі.

Крім того, ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 7212,00 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у сумі 540,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання 04 вересня 2012 року є неспроможними, оскільки таке твердження апелянта спростовується поштовим повідомленням (а.с. 23), згідно якого відповідачем отриманий виклик до суду на вказану дату 15 серпня 2012 р., що відповідає вимогам процесуального закону.

До того ж згідно ст. 309 ЦПК України порушення процесуальних норм є підставою для скасування рішення суду лише тоді, коли такі порушення призвели до неправильного вирішення спору. Однак, таких обставин колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Кіровського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року - відхилити.

Заочне рішення Кіровського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова