А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26.12.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів

головуючого: Машкаринця І.М.,

суддів: Гошовського Г.М., Дацківа В.В.

при секретарі: Головець М.А.

за участю прокурора: Завальського О.Я.

потерпілого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Свалявського району та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_3

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з незакінченою вищою освітою, не одруженого, громадянина України, на утриманні малолітня дитина, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України до штрафу у розмірі 8500 грн.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2754,50 грн. матеріальної та 5000 грн. матеріальної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що 25 липня 2011 року біля 17 год. 30 хв., на території АЗС №16, розташованої в с. Голубинне,737 Свалявського району Закарпатської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських спонукань, в присутності інших громадян, наніс потерпілому ОСОБА_1 удар кулаком у ділянку серця та поліетиленовою пляшкою ємкістю 1,5 л, наповненою водою, по голові, спричинивши ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров»я у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку та синця грудної клітки зліва.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскаржений вирок вважає несправедливим внаслідок м'якості покарання, призначеного засудженому, який вчинив злочин у стані алкогольного сп»яніння, не визнав своєї вини та добровільно не відшкодував заподіяну злочином шкоду.

Вказує на неправильне застосування судом матеріального закону при кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст.296 КК України, так як в діях ОСОБА_3, який на місці події не реагував на його зауваження припинити хуліганські дії і вчинив йому опір, заподіявши тілесні ушкодження, має місце кваліфіковане хуліганство, тобто злочин, передбачений ч.3 ст.296 КК України.

Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні заявленого ним цивільного позову в частині відшкодування витрат у сумі 40000 грн., пов»язаних з необхідністю проведення в Київському НДІ серцево-судинної хірургії повторного обстеження щодо необхідності трансплантації мітрального клапану для усунення наслідків травми, заподіяної йому засудженим.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування вироку через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_3 внаслідок м'якості, з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та потерпілого, які підтримали подані апеляції, пояснення ОСОБА_3 та його захисника про залишення вироку без зміни, обговоривши доводи апеляцій, провівши часткове судове слідство та судові дебати, надавши останнє слово засудженому, апеляційний суд приходить до наступного.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні хуліганства за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами, кваліфікація його дій за ч.1 ст.296 КК України є правильною.

Доводи апеляції потерпілого про неправильність такої кваліфікації дій засудженого є безпідставними.

Як убачається з показань потерпілого ОСОБА_1, під час конфлікту, що мав місце на АЗС, він зробив зауваження підсудному про необхідність оплати придбаної пляшки мінеральної води, після чого той вдарив його цією пляшкою по голові та наніс удар кулаком в ділянку серця ( а.с.15-16,85).

Висловлена потерпілим вимога стосувалась оплати товару і не супроводжувалась активними діями з його боку, спрямованими на припинення хуліганських дій засудженого, а тому за відсутності вказаної ознаки кваліфікованого хуліганства, дії засудженого, пов»язані з заподіянням, під час грубого порушення ним громадського порядку, тілесних ушкоджень потерпілому, за обставин справи вірно кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Заявлений у справі цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 судом розв»язаний відповідно до вимог ст.328 ЦПК України з урахуванням наданих потерпілим під час судового розгляду доказів, якими документально підтверджені понесені ним витрати, пов»язані з лікуванням внаслідок заподіяної йому підсудним травми.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляцій потерпілого та прокурора про необхідність скасування вироку у зв»язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м»якості.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.

Покарання особі, яка вчинила злочин, має бути призначене необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу суд умотивував наявністю двох пом»якшуючих покарання обставин, а саме щирого каяття засудженого та наявністю на його утриманні малолітньої дитини.

Наведене обґрунтування необхідності призначення покарання такого виду, при альтернативній санкції ч.1 ст.296 КК України, колегія суддів вважає непереконливим.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 впродовж досудового слідства відмовлявся від дачі показань згідно з ст.63 Конституції України (а.с.27,44), в судовому ж засіданні частково визнав свою вину, стверджуючи, що з пересердя тільки кинув пляшкою з мінеральною водою в бік потерпілого ОСОБА_1 ( а.с.85).

Ці показання засудженого, в яких він фактично заперечує вчинення ним хуліганських дій та нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, судом безпідставно розцінені як його щире каяття, що передбачає критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, його засудження та готовність понести за вчинене передбачену законом відповідальність.

Про суб»єктивне ставлення засудженого до скоєного свідчить і його категоричне не визнання заявленого до нього потерпілим цивільного позову, про що зазначено у вироку суду.

Без достатності на те підстав обставиною, яка пом»якшує покарання судом визнано наявність у засудженого на утриманні малолітньої дитини, позаяк в матеріалах справи відсутні дані про спільне проживання та утримання цієї дитини засудженим, який не перебуває в зареєстрованому шлюбі з матір»ю дитини (а.с.161).

Крім того, судом не взято до уваги наслідки вчиненого засудженим злочину, зокрема виниклі в потерпілого ускладнення здоров»я внаслідок заподіяної йому підсудним травми грудної клітки, що підтверджено висновком проведеної в справі комісійної судово-медичної експертизи (а.с.142-147).

За таких обставин, призначене ОСОБА_3 покарання у виді штрафу не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, і є несправедливим внаслідок його м»якості, що є передбаченою ст.372 КПК України підставою для скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При цьому, з урахуванням апеляційних вимог потерпілого та прокурора про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, апеляційний суд позбавлений можливості постановити свій вирок з дотриманням вимог ст.ст.365 та 378 КПК України , так як вихід за межі апеляцій призведе до посилення покарання засудженому ОСОБА_3 та погіршення його становища, що є неприпустимим.

Під час нового судового розгляду необхідно всебічно, повно та об»єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку, з урахуванням наданих потерпілим під час апеляційного розгляду додаткових матеріалів про понесені витрати, розв»язати заявлений ним у справі цивільний позов та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_3 покарання, яке б відповідало вимогам ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання за цим вироком слід вважати м»яким.

Керуючись ст.ст. 365 та 366 КПК України ( в редакції Закону 1960 року, п.11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляцію прокурора задовольнити, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.

Судді: