^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22ц-1100/2006г.                                                               Головуючий у першій

інстанції  Бухарева Т.І.

Категорія 41            Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2 6 жовтня 2006 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста  Севастополя в складі: головуючого      -  Куцеконя І.П.,

суддів                                 -  Птіціної В.І., Колбіної Т.П.,

при секретарі    -  Федоніні Є.О.,

за участю представника  відповідача  -  ОСОБА_2  та представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД" на рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від ЗО червня 2006р. по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД" до ОСОБА_1про стягнення матеріальних збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД" про зміну формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005р. товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ)„Магус ЛТД" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1і просило стягнути з відповідачки матеріальні збитки в сумі 4095,48 грн. та борг за договором позики в розмірі 735,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працювала завідуючою аптечним кіоском НОМЕР_1 та з нею був укладений договір про повну особисту матеріальну відповідальність. При проведенні 18 серпня 2005р. інвентаризації була виявлена недостача на суму 2507,88 грн., та товари, непридатні до реалізації на суму 427,55 грн., що з урахуванням коефіцієнту складає 4095,48 грн.

Також, при звільненні 19.08.2005р. відповідачка не повернула 735,98 грн. відповідно до договору займу  від 31.05.2005р.

У листопаді 2005р. ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом і уточнивши позовні вимоги просила змінити формулювання при її звільненні на звільнення за власним бажанням по ст.38 КЗпП України, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, та 7000 грн. у відшкодування моральної шкоди, судові витрати в розмірі 1008,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з наказом про звільнення ознайомлена не була, трудову книжку не отримала, розрахунок з нею проведений не був. Вказує, що з 16.08.2005р. по 19.08.2005р. була відсутня на роботі з причин поганого самопочуття, вважає, що її провини у недостачі немає, а її звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України незаконне.

Рішенням місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 30.06.2006р. позов ТОВ „Магус ЛТД" задоволено

2

 частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1  на користь ТОВ „Магус ЛТД" 735,98 грн. В решті позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Постановлено: змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 в наказі №НОМЕР_2 з звільнення по ч.2 ст.41 КЗпП України (у зв'язку з втратою довіри)на звільнення за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням); стягнути з ТОВ „Магус ЛТД" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1008,50 грн. та заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3346,80 грн. без утримання прибуткового податку та інших платежів. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині зміни формулювання звільнення та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за 1 місяць в сумі 322,28 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ „Магус ЛТД" не погодившись із вказаним рішенням, просить його змінити, первинний позов задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 Вимоги мотивовані тим, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи. Вказують, що суд не врахував той факт, що на момент звільнення ОСОБА_1 не була непрацездатною, лікарняний лист їй не видавався. Вважає, що порушень при інвентаризації та звільнення ОСОБА_1 допущено не було.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ „Магус ЛДТ", суд першої інстанції виходив з того, що інвентаризація 18 серпня 2005р. була проведена з порушенням Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.

З таким висновком суду погоджується судова колегія, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Судом встановлено, що відповідачка працювала завідуючою аптечним кіоском НОМЕР_1 та з нею був укладений договір про повну особисту матеріальну відповідальність. В зв'язку з виявленою недостачею, 19.08.2005р. ОСОБА_1 звільнена за ст.41 п.2 КЗпП України.

Відповідно до наказу позивача №НОМЕР_3, у даному аптечному кіоску було призначено проведення моніторингу продаж та дефектури в період з 15.08.2005р. по 17.06.2005р. включно. З даним наказом відповідачка ознайомлена (арк. справи 174).

18 серпня 2005р. у аптечному кіоску проведено інвентаризацію, якою було встановлено недостачу та наявність товарів, непридатних до реалізації. Відповідач на роботу не виходіла, при інвентаризації присутня не була.

Даних про повідомлення відповідачки про дату та обсяг даної інвентаризації позивач суду не надав, в матеріалах справи такі дані відсутні. Цей факт позивачем визнаний в судовому засіданні та на підставі ч.І ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Таким чином судова колегія вважає, що інвентаризація проведена з порушенням Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, тому підстави, передбачені п.2

з

ст.41 КЗпП України для звільнення відповідачки    за    ініціативою власника - відсутні.

На підставі викладеного та з урахуванням того факту, що 15.08.2005р. до проведення інвентаризації відповідачкою подана заява про звільнення за особистим бажанням, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про зміну формулювання звільнення ОСОБА_1 з п.2 ч. 41 КЗпП України на ст.38 КЗпП України -звільнення за власним бажанням.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Однак, суд першої інстанції безпідставно стягнув з позивача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, оскільки, в порушення ч.З ст.235 КЗпП України відповідачка не надала суду доказів про існування перешкод у її подальшому працевлаштуванні. Більш того, відповідно до довідки, з 01.06.2006р. та на момент постановления судового рішення, ОСОБА_1 працює у ТОВ ПКФ „Блистер" на посаді фармацевту (арк. справи 232).

Крім того, виходячи з обсягу задоволених вимог ОСОБА_1 судова колегія приходить до висновку про безпідставність стягнення на її користь судових витрат в розмірі 1008,50 грн.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Магус" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст. 303-316 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД" задовольнити частково.

Рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від ЗО червня 2006р. змінити.

ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення судових витрат - відмовити.

Виключити з резолютивної частини рішення п.6 про негайне виконання рішення в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД" на користь ОСОБА_1середнього заробітку за один місяць в сумі 322,28 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від ЗО червня 2006р. - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.