АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- 5694/2006 р.                                     Головуючий у 1 інстанції: Урупа І.В.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2006 року                                                       м. Запоріжжя

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого               Савченко О.В.

суддів:                           Спас О.В.

Бондаря М.С.

при секретарі           Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "02" серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги інваліду війни, -

ВСТАНОВИЛА:

25 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги інваліду війни.

В позовній заяві зазначав, що він є інвалідом війни ІІ-ї групи. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", йому, як інваліду війни, щорічно до 05 травня повинна надаватися разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Але всупереч вимогам ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" та п.Зст.2 Конституції України, призначена грошова допомога за 1999-2006 роки виплачувалась не в повному обсязі. Загальна сума недоплати становить 14499 грн.36 коп.

Посилаючись на порушення його права на виплату, просив суд стягнути з відповідачів щорічну разову допомогу за період 1999-2006 роки у сумі 14499 грн.36 коп., а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "02" серпня адміністративний позов ОСОБА_1 до УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни ІІ-ї групи, задоволено частково.

Стягнуто з УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради на користь позивача разову грошову допомогу у розмірі 6769грн. 52 коп. за період 2004-2006роки. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду, ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом правильно встановлено, що позивач є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджено відповідним посвідченням (а.с.7).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.

Право на отримання позивачем грошової допомоги в заявленому розмірі не оспорюється відповідачем.

Суд дав належну оцінку запереченням відповідача і його посилання на відсутність достатніх коштів на виплату одноразової грошової допомоги пославшись на вимоги ст.22 Конституції України про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод, тому відсутність коштів на виплату одноразової допомоги в повному обсязі не позбавляє учасника бойових дій такої допомоги.

Задовольняючи позов про стягнення недоплаченої у 2004-2006 роках грошової допомоги, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків належних доводів не навів.

Між тим, ст.99 п.2 КАС України встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач ні в адміністративному позові, ні в судовому засіданні в порядку п.1 ст. 102 КАС України не заявляв клопотання про поновлення порушеного строку звернення до суду з вимогами про стягнення в 2004 - 2005 роках як учаснику бойових дій грошової допомоги. При цьому представник відповідача просив застосувати строк, передбачений ст. 99 КАС України.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову, в частині пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права, без поважних причин.

Судова колегія прийшла також до висновку про необґрунтованість задоволення позовних вимог щодо стягнення суми щорічної грошової допомоги за 2006 рік, оскільки згідно вищевказаного Закону України „Про статус ветеранів..." ця допомога виплачується до 05 травня 2006 року, а позов пред"явлений у квітні 2006 року, тобто, до настання часу події, від якої залежить питання виникнення права на позов.

В зв'язку з викладеним    судова колегія приходить до висновку про можливість стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2005 рік в розмірі 2326 грн.

Доводи апелянта в тій частині, що вони не є належним відповідачем по справі безпідставними, оскільки ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія судів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "02 серпня 2006 року по цій справі змінити:

"Стягнути з Управління праці соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу інваліду війни 2-ї групи у сумі 2326 грн. (дві тисячі триста двадцять шість гривень) в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі як учаснику бойових дій за 2005рік".

Касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили постанови суду апеляційної інстанції, а саме, з "08" жовтня 2006 року - дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: