Справа № 22-1810/2007р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 36 судді Карнауха А.П.,
Доповідач Медяний В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Вінницької області в складі:
Головуючого: Медяного В.М.,
Суддів: Пащенко Л.В., Іващука В.А.,
При секретарі Яблонській І.Л,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1\4 всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 23 травня 2006 року на строк встановленої ОСОБА_2 швалідності. Також стягнуто з ОСОБА_1 51 грн. судового збору в дохід держави та на користь ОСОБА_2 100 грн. витрат на надання правової допомоги.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Тульчинського районного суду Вінницької області скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції через неповноту з"ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, що з'явилася до суду, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що остання є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
2
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували між собою у шлюбі, який розірваний рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23.11.2006 року. Згідно виписки з виписки із акта огляду МСЕК ОСОБА_2 є інвалідом другої групи по причині загального захворювання, яка встановлена на строк до 1 квітня 2009 року. Згідно ст. 75 СК України той із подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги вправі отримувати таку допомогу від другого подружжя. Відповідно до ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє право особи на утримання, яке виникло у неї під час шлюбу.
За таких обставин суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення даного позову, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1, стала непрацездатною та є інвалідом 2 групи. Вона потребує матеріальної допомоги від другого з подружжя, у тому числі і після розірвання з ним шлюбу після набуття нею інвалідності не позбавляє ЇЇ права на утримання, яку відповідач ОСОБА_1 в змозі надавати, оскільки встановлено, що він є працездатним - військовослужбовцем ЗС України. Суд дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1\4 всіх видів Його заробітку щомісячно, починаючи з 23.05.2006 року на строк встановленої ОСОБА_2 інвалідності згідно ст. 79 СК України.
Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що даний позов ОСОБА_2 подала не за підсудністю, тобто не за своїм місцем проживання, а за місцем проживання своєї матері, оскільки згідно довідки (ах. 26) ОСОБА_2 тимчасово проживає біля матері, хворіє і не може приймати участь у справах які її хвилюють, що підтвердила і її мати -представник позивачки по справі.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував те, що уникнув визначення розміру аліментів, не дослідив можливість одержання утримання від батьків, те, що позивачка отримує пенсію по інвалідності в розмірі 90 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і для повного її забезпечення для проживання необхідно лише 10 відсотків цього прожиткового мінімуму, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 не підтвердив суду свої припущення належними доказами.
Крім цього, в разі необхідності згідно ч. 3 ст. 80 СК України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовом платника аліментів ОСОБА_1 у разі зміни його матеріального і (або) сімейного стану.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, ? 9 ЦПК України, колегія суддів ,-
3
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.06.2007 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.