Справа № 22-1686/2007р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 40 судді Ковальської І.А.,
Доповідач Медяний В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2007 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької
області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Якути О.І., Пащенко Л.В.,
при секретарі Яблонській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.05.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ТОВ "Вінбудіндустрія" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що наказом № 88-К від 22.11.2006 року його звільнили з роботи з посади начальника столярного цеху ТОВ "Вінбудіндустрія". за п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул без поважних причин 14.11.2006 року. Позивач вважає, що даний наказ про його звільнення є незаконним, оскільки дійсною причиною його звільнення є прийняття 07 квітня 2006 року на його посаду іншої особи ОСОБА_2
3 11.04.2006 року позивач знаходився у відпустці, під час якої, в зв'язку з вказаними подіями, погіршився стан його здоров'я.
Після закінчення лікування та відпусток 13.11.2006 року позивач вийшов на роботу, та виявив, що його посада була зайнята іншою особою - ОСОБА_2., а його самого не допускали до роботи.
14.11.2006 року після 13 год. і до кінця робочого дня ОСОБА_1 був на роботі і знаходився на території ТОВ і займався оформлення проектів договорів оренди столярних інструментів. В подальшому до дня його звільнення він щоденно виходив на роботу і змушений був знаходитися на території підприємства і цеху.
Таким чином позивач просив суд посилаючись на такі обставини та на вимоги ст.ст. 46, 231,233, 235, 237-1 КЗпП України поновити його на посаді начальника столярного цеху ТОВ "Вінбудіндустрія", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.11.2006 р. по день поновлення його на роботі та завдану йому моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Рішенням Замостянського районного суду Вінницької області від 24 травня 2007 року в задоволенні даного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить через порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, вказане рішення Замостянського районного суду м. Вінниці скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість
2
рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи в задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказом № 88-К від 22.11.2006 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади начальника столярного цеху ТОВ "Вінбудіндустрія" за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин -14.11.2006 року). Звільнення позивача проведено за попередньою згодою профспілкового комітету. Суд вважає твердження позивача про його звільнення у зв'язку з прийняттям на його місце ОСОБА_2 безпідставні, оскільки у зв'язку із збільшенням об'ємів виробництва та розширенням столярного цеху на підприємстві було введено додаткову посаду начальника столярного цеху. Відповідно до доповідної записки заступника директора від 15.11.2006 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин 14.11.2006 року з 13:00 год. до 17:00 год. та 15.11.2006року з 08:00 год. до 10:00 год.
16.11.2006 року профспілковому комітету ТОВ "Вінбудіндустрія" було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за ст. 43 КЗпП України. Протоколом № 12 засідання первинної організації профспілкової організації від 22.11.2006 року було надано згоду на звільнення позивача.
Таким чинам за таких підстав районний суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з прогулом цілком обґрунтоване, а процедура звільнення повністю відповідає вимогам законодавства про працю, а тому вирішив відмовити в задоволенні даного позову.
Також суд у своєму рішенні зазначив, що оскільки позивач звільнений відповідно до чинного законодавства, то підстав для нарахування та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди не має.
Однак судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов даного висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Однак, суд першої інстанції розглядаючи даний в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Так зокрема суд , ухвалюючи рішення по справі, належним чином не перевірив та не дав оцінку поясненням позивача ОСОБА_1 про те, що однією із причин його звільнення стало те, що наказом № 17-к від 07.04.2006 р. ТОВ "Вінбудіндустрія" ОСОБА_2. прийнято на посаду начальника столярного цеху, не припинивши трудових відносин із ОСОБА_1 Як встановлено цього ж дня на зборах працівників цеху директор ТОВ публічно представив колективу ОСОБА_2як нового начальника цеху, пояснивши це призначення звільненням ОСОБА_1. Однак згодом наказом № 79-к від 01.11.2006 р. ОСОБА_2 вже був переведений на посаду заступника директора по виробництву
3
столярних виробів. Також в період з 7 по 11 квітня 2006 року відбулась передача товарно-матеріальних цінностей цеху, а 11.04.2006 р. оформлено акти передачі, згідно яких ОСОБА_2прийняв від ОСОБА_1 дані матеріальні цінності і останнім були віддані ключі від службового кабінету.
Згідно ст. 32 ч. 3 КЗпП України про зміну істотних умов праці потрібно було повідомити ОСОБА_1 не пізніше ніж за 2 місяці. Однак відповідний наказ відповідачем не видавався та не надано судом оцінки даній обставині.
Судом також не надано належної оцінки та не спростовані твердження ОСОБА_1 про те, що за наказом керівництва ТОВ його систематично не допускали до роботи та виконання своїх обов'язків.
Таким чином суд, розглядаючи дану справу, не взяв до уваги вищенаведені обставини справи. Також, допитавши свідків по справі з цього приводу та стосовно інших обставин, що мають значення для правильно її вирішення, у своєму рішенні суд не дав жодної оцінки даним доказам по справі, не зазначивши чи бере він до уваги дані покази, чи відхиляє їх і з яких підстав.
Також, як вбачається з матеріалів справи, суд в порядку забезпечення доказів витребував у відповідача довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за 2006 рік та інші докази по справі (а. с. 14). Однак відповідач надав суду лише ксерокопію штатного розпису робітників апарату управління ТОВ "Вінбудіндустрія", яка не може бути одним і тим же, що і довідка про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд фактично розглянув не всі позовні вимоги, а саме вимоги стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі позовні вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За таких обставин суд першої інстанції допустивши неповноту розгляду, порушення норм матеріального та процесуального права, постановив рішення, яке не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає до скасування з направленням справи на новий розгляд. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для ухвалення нового рішення або зміни даного рішення без з'ясування судом першої інстанції вищевикладених обставин справи, що мають суттєве значення для її правильного вирішення та недостатність доказів по ній.
При новому розгляді справи суду слід ретельно усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково. Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.05.2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України
ПРОТЯГОМ ДВОХ МІСЯЦІВ.