Справа № 22-1759-2007 р. Суддя 1-ої інстанції Пороховий Г.І.
Категорія 33 Доповідач Медяний В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Якути О.І., Іванюка М.В.,
при секретарі Яблонській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лукашівської сільської ради про визнання права власності на земельний пай, -
встановила:
У березні 2006 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому посилається на те, що йому 2.08.1997 року було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0169868 розміром 2,70 га, яка розташована в селі Лукашова Липовецького району. Однак на даний час Лукашівська сільська рада відмовляється винести рішення про право його власності на земельний пай, мотивуючи тим, що його рішенням загальних зборів було позбавлено такого права, хоча інші громадяни села Лукашова уже давно отримали Державні акти на право на земельну частку (пай). Тому позивач просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на земельну частку (пай) розміром 2,70 га відповідно до сертифікату серії ВН №0169868.
Рішенням Липовецького районного суду від 17.07.2006 року в задоволенні позову Тишківського П.Й. відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і направити її на новий розгляд. При цьому ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції дане рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема на даний час правовстановлюючий документ - сертифікат, який дає йому право на земельну частку (пай) ніким не скасовано і не визнано судом недійсним.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення апелянта, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд іншим складом суду наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових
2
доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Однак, суд першої інстанції розглядаючи даний спір, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Зокрема, відмовляючи ОСОБА_1в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював в колгоспі ім. XXII з'їзду КПРС села Лукашова по 1974 рік. Після звільнення з колгоспу він працевлаштувався в птахорадгосп „Липовецький", звідки 28 серпня 1981 року вийшов на пенсію, а тому має право на земельну частку (пай) птахорадгоспу „Липовецький" в розмірі 0,44 га.
Право колективної власності на землю СТОВ „Маяк" села Лукашова отримано 21 грудня 1995 року.
2 серпня 1997 року позивач помилково був внесений до списку на отримання земельного паю і йому видано сертифікат. Тому рішенням комісії по реорганізації СТОВ „Маяк" від 10 квітня 2001 року позивач ОСОБА_1 був виключений з списків у зв'язку з тим, що на час розпаювання землі він був пенсіонером птахорадгоспу.
Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність
Сільськогосподарським підприємствам і організаціям", права на земельний пай набули всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Судом встановлено, що на час розпаювання земель СТОВ „Маяк" села Лукашова 21 грудня 1995 року, позивач ОСОБА_1 не був працівником або пенсіонером цього господарства, а тому за таких обставин суд прийшов висновку, що він не набув підстав для отримання земельного паю.
Крім того, судом встановлено, що позивачем пропущений встановлений законом строк позовної давності, про поновлення якого ні позивачем ні його представником не ставилось питання.
Однак, разом з тим з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ст. 311 ч. 1 п. 5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір та ухвалюючи рішення по справі, не достатньо звернув увагу на ту обставину, що 2.08.1997 року ОСОБА_1саме як члену КСП "Маяк" та саме на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації № 199 від 23.07.1997 року було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0169868 розміром 2,70 га, яка розташована в селі Лукашова Липовецького району (а.с.2).
Однак право колективної власності на землю СТОВ „Маяк" села Лукашова отримано тільки 21 грудня 1995 року.
2 серпня 1997 року позивач помилково був внесений до списку на отримання земельного паю і йому видано сертифікат. Тому рішенням комісії по реорганізації СТОВ „Маяк" від 10 квітня 2001 року позивач ОСОБА_1 був виключений з списків у зв'язку з тим, що на час розпаювання землі він був пенсіонером птахорадгоспу.
3
Разом з тим колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не повно витребував та не надав належної оцінки даним доказам по справі, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи суд приєднав до матеріалів справи лише титульний листок державного акту на право колективної власності на землю та додаток № 1 до нього, а саме список членів КСП. Також суд, розглядаючи даний спір, належним чином не звернув увагу на те, що у своєму позові ОСОБА_1 фактично не погоджується з рішенням зборів (комісії по реорганізації СТОВ "Маяк", однак суд не уточнив позовні вимоги та не роз'яснив позивачу за таких обставин право оскаржити дане рішення зборів.
Також судом не надано належної оцінки тому факту, що на даний час правовстановлюючий документ, а саме сертифікат, який дає ОСОБА_1право на земельну частку (пай), ніким не скасований і не визнаний судом недійсним. Також не скасовано рішення № 199 від 23.07.1997 року на підставі якого даний сертифікат було йому видано.
У своєму позові ОСОБА_1 посилається на норми ЦК України, однак суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив чому він не бере до уваги посилання позивача на норми ЦК України, зокрема щодо права власності.
Крім того, судом встановлено, що позивачем пропущений встановлений законом строк позовної давності, про поновлення якого ні позивачем ні його представником не ставилось питання.
Однак, разом з тим з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів також погодитись не може з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Однак з матеріалів справи та зокрема з протоколу судового засідання не вбачається, що сторонами по справі з цього приводу були зроблені заяви та чи взагалі це питання з'ясовувалось судом в ході розгляду справи.
Також суд у своєму рішенні не вірно вказав назву села "Лукашкова", хоча в спорі йдеться мова насправді про село "Лукашова".
За таких обставин суд першої інстанції допустивши неповноту розгляду, грубе порушення норм матеріального та процесуального права, постановив рішення, яке не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає до скасування з направленням справи на новий розгляд. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для ухвалення нового рішення або зміни даного рішення без з'ясування судом першої інстанції вищевикладених обставин справи, що мають суттєве значення для її правильного вирішення та недостатність доказів по ній.
При новому розгляді справи суду слід ретельно усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України
протягом двох місяців.