Справа № 11-773/2007 р. Головуючий у І інстанції Триголова В.М.
Категорія ст. 286 ч.2 КК Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Навозенко Л.С. суддів - Зенченко Т.С, Козака В.І. з участю прокурора - Томилка М.П. потерпілих - ОСОБА_7, ОСОБА_8 представника потерпілих - адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника Ніжинської міжрайонної прокуратури на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця м. Ніжина Чернігівської області, одруженого, освіта середня, українець, громадянин України, працюючого техніком по сигналізації в Ніжинському державному університеті, раніше не судимого,
за ст.ст. 286 ч. 2, 135 ч.1 КК України, повернута Ніжинському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 29 липня 2006 року, він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи свідоцтва на права спільної власності чи тимчасового талона на автомобіль „Нісан-Урван" д\н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 з дозволу сина власниці автомобіля ОСОБА_4, став керувати даним автомобілем та перевозити на ньому пасажирів, чим грубо порушив п. п. 2.1.6, 2.9.а ПДР. Того ж дня, близько 23 години, в темний час доби в умовах недостатньої видимості ОСОБА_2, керуючи автомобілем, без
2
ввімкненого світла фар, не вибравши безпечну швидкість руху, рухаючись по вул. Носівський шлях в напрямку до виїзду з міста на ділянці шляху біля будинку № 19 грубо порушив вимоги п. п. 19.1.а, 12.1, 12.2, 10.1, 12.3 ПДР , не справився з керуванням автомобіля та виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, котрі йшли по правому узбіччю в попутному напрямку. В результаті ДТП потерпіла ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, а ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та пробивши своїм тілом лобове скло автомобіля, потрапила в салон автомобіля. ОСОБА_2 незважаючи на це, порушуючи п.2.10 ПДР, не зупинився на місці ДТП та завідомо залишив потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без допомоги і продовжував рухатись далі. На об'їзній дорозі Чернігів-Прилуки-Пирятин ОСОБА_2 з'їхав з проїзної частини та зіткнувся з будівлею автогазової заправки, після чого був затриманий працівниками міліції.
Повертаючи справу на додаткове розслідування за клопотанням потерпілих, суд в постанові зазначив, що в ході досудового слідства , після повернення справи на додаткове розслідування ( постанова від 6 березня 2007 року) слідчим винесена постанова 07.07.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, ОСОБА_4 і інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 КК України. Проте, така постанова є незаконною і винесена на підставі суперечливих доказів. З цього приводу, суд вказує, що необхідно вирішити питання про скасування постанови слідчого від 7 липня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи та винести постанову про порушення кримінальної справу за фактом незаконного заволодіння автомобілем проти всіх осіб, які перебували в салоні автомобіля.
Також слідством не вирішено питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 135 ч.3 КК України, оскільки ОСОБА_2 після наїзду на ОСОБА_5 залишив її на дорозі і вона померла.
В апеляції прокурор, який приймав участь у справі просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Доводи апеляції зводяться до того, що всі підстави викладені в постанові є надуманими. Постановою суду від 6 березня 2007 року справа поверталася прокурору для проведення додаткового розслідування. У ході розслідування, постанова старшого слідчого СВ Ніжинського МРВ УМВС від 29.09.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 289 КК України була скасована заступником прокурора Колесником В.В. В процесі розслідування вказівки суду були виконані і було встановлено, що автомобіль „Нісан-Урван" ОСОБА_2 та ОСОБА_4 взяли без дозволу власника автомобіля ОСОБА_3, але ОСОБА_4 являється близьким родичем власниці автомобіля є її син і так би мовити мав гадане право на його користування, що виключає наявність, в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 289 КК України. ОСОБА_2 керував автомобілем з дозволу та в присутності ОСОБА_4, за таких обставин, слідчим була винесена постанова від 10 липня 2007 року про відмову в
3
порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та інших осіб за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 289 КК України.
Клопотання потерпілої ОСОБА_7 та її представника про направлення справи на додаткове розслідування було необгрунтованим. Дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст. 135 КК України. У ході досудового та судового слідства не встановлено, що ОСОБА_2 бачив як збив автомобілем потерпілу ОСОБА_5„ яка померла на місці пригоди через отримані смертельні тілесні ушкодження, а тому в діях ОСОБА_2 не має складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію і просив постанову суду скасувати, потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , їх представника адвоката ОСОБА_1, які вважали постанову суду законною, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, повертаючи справу про обвинувачення ОСОБА_2 на додаткове розслідування, суд у своїй постанові вказав на необхідність порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та інших осіб, які були пасажирами в автомобілі, яким керував ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Проте, як свідчать матеріали кримінальної справи, постановою суду від 6 березня 2007 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 вже поверталася прокурору для проведення додаткового розслідування, з підстав: про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 289 КК України ОСОБА_2 та інших осіб; про кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_2 за статтею 135 ч.3 КК України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.
Під час додаткового розслідування органи досудового слідства всебічно, повно і об'єктивно дослідили всі обставини, скоєння злочину 29 липня 2006 року. Вказівки суду були виконані органами досудового слідства в повному обсязі.
Старшим слідчим СВ Ніжинського МРВ УМВС 10 липня 2007 року була
4
винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 по факту незаконного заволодіння автомобілем „Нісан-Урван" у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 289 КК України.
Зазначена постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи з відповідної підстави не може розцінюватися як невиконання рішення суду і не повинна сама по собі тягнути повторне повернення справи на додаткове розслідування.
Колегія суддів, не може погодитися з твердженнями суду про необхідність органам досудового слідства вирішити питання про притягнення ОСОБА_2 за ч.3 ст. 135 КК України.
Відповідальність за ч. 3 ст. 135 КК України настає лише в тому разі, якщо між залишенням у небезпеці та настанням смерті особи або іншими тяжкими наслідками встановлено причинний зв'язок.
Як убачається із матеріалів справи, смерть ОСОБА_5 настала одразу ж після наїзду на неї автомобілем, тому життя потерпілої не залежало від надання чи ненадання їй допомоги. Отже, настання смерті потерпілої не перебувало у причинному зв'язку із залишенням її в небезпеці, що виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_2 за ч.3 ст. 135 КК України.
Виходячи з наведеного, висновки і вказівки суду, викладені в постанові не можуть вважатися такими, що відповідають роз'ясненням, даних у згаданій Постанові Пленуму Верховного Суду України.
З наведених підстав, постанову суду про направлення справи на додаткове розслідування не можна вважати законною, а тому вона підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час судового розгляду, суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та прийняття належного рішення.
Керуючись ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляцію помічника Ніжинської міжрайонної прокуратури задовольнити.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2007 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення
5
ОСОБА_2 за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у цей же суд, але в іншому складі суддів.