Справа № 22ц-1567/2007 р.                                                      Головуючий у першій інстанції-

Бечко Є.М. Доповідач - Острянський B.I.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 жовтня 2007 року  Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - Коренькової З.Д., Судців - Острянського В.І., Заболотного В.М., При секретарі - Вареник О.М.,

За участю: ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника ЗАТ АК „Промінвестбанк" Зінченка С.В., представника позивачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 05 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЗАТ АК „Промінвестбанк" про визнання недійсним правочину,-

встановив:

На рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 05 вересня 2007 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 подана апеляційна скарга позивачкою, в якій вона ставить питання про його скасування і про постановления нового про задоволення її позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд вирішивши, що позивачка не надала доказів про визнання за нею у встановленому порядку права власності на акції, як на спільне майно подружжя, цим проігнорував норми ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України, де зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю. Факт знаходження акцій у спільній сумісній власності підтверджується документами, що знаходяться в справі, зокрема, рішеннями судів і нотаріально засвідченою заявою. Суд необгрунтовано не прийняв визнання позову відповідачем ОСОБА_2, пославшись на те, що таке визнання суперечить праву власності ЗАТ АК „Промінвестбанку"на вказані акції.

2

При цьому суд проігнорував обставини, які вказують на те, що предметом спору є не акції, а визнання правочину недійсним та що ОСОБА_2 ввів позивачку в оману щодо істотних обставин при вчиненні правочину. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що за нею визнано у встановленому порядку право власності на прості іменні акції ВАТ „Чернігівський завод радіоприладів", як на спільне майно, придбане за час шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 та що позивачка не надала суду доказів того, що її згода на передачу акцій у заставу надавалась саме з метою отримання коштів на ремонт квартири і що такий взагалі планувався.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не довела суду, що за нею в установленому порядку було визнано право власності на прості іменні акції, як на спільне майно подружжя, що було придбане ОСОБА_2 під час перебування сторін у шлюбі та згідно з заявою, посвідченою в нотаріальному порядку 28 жовтня 2005 року, позивачка добровільно і за власним розсудом надала згоду на передачу в заставу Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (далі „Промінвестбанк") спірних акцій як дружина відповідача (а.с.9).

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ „НВП „ІТЕК" передав „Промінвестбанку" належні йому на праві власності прості іменні акції ВАТ „Чернігівський завод радіоприладів" в кількості 216840 штук, про що сторонами були укладені договори застави, відповідно до умов яких, у разі порушення основних кредитних договорів та вимог ЦК України, на підставі Закону України „Про заставу", ст. 590 ЦК України „Промінвестбанк" набуває право звернення стягнення на заставлене майно. Умови кредитних договорів виконані не були, що було встановлено відповідними рішеннями господарського суду Чернігівської області, тому відповідно до рішення апеляційного суду Чернігівської області від 19.08.2006 року за „Промінвестбанком" визнано право власності на прості іменні акції в кількості 216840 штук, що належали на праві власності ОСОБА_2.

Таким чином, наведене свідчить, що ОСОБА_2 передавав у заставу майно, яке належало йому на праві приватної власності, і це право згідно з законом перейшло до „Промінвестбанку".

В обгрунтування своїх вимог, позивачка посилалась на те, що її заява про згоду на передачу належних їй та її чоловіку ОСОБА_2 акцій на праві спільної сумісної власності була вчинена під впливом обману, що насправді вона не мала наміру давати згоду на заставу акцій. Такі доводи не можуть бути

3

взяті до уваги судом, т.я. вони повністю спростовуються фактичними обставинами справи, дослідженими місцевим судом, не грунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини і визначального значення по справі не мають в силу наступного.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що прості іменні акції в кількості 216840 шт. належали на праві приватної власності лише ОСОБА_2, що вони не були і не могли бути об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки акція товариства є складною річчю, яка свідчить про те, що власник (в нашому випадку - простих іменних акцій) має частину акціонерного капіталу та відповідні права і що це пов"язано як з непрямим контролем за акціонерними активами, так і з правом голосу та правом впливати на товариство (рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року по справі „Совтрансавто-Холдинг" проти України). Тобто, правова природа акцій тісно пов"язана з особою їх власника (фізичною особою) і є невіддільною від останньої.

За таких обставин апеляційний суд, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про те, що місцевий суд постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  303,  308,  313, 315,  317, 319,  324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 05 вересня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня набрання нею законної сили.