Справа № 22ц-900/07 Головуючий в 1 інстанції Савицька Н.В.
Категорія - 15 Доповідач Расевич СІ.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
іменем України
1 листопада 2007 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Расевича СІ.,
суддів Свистун О.В., Здрилюк О.І.,
при секретарі Масляній СВ. з участю прокурора Ткачука Сергія Ярославовича,
представника відповідача Волинської єпархії Київського патріархату Української православної церкви - Мироненко Надії Юріївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області до ОСОБА_1, Волинської духовної семінарії, Волинської єпархії Київського патріархату Української православної церкви про визнання недійсним договору оренди та звільнення нежилого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області, державної служби з питань національної культурної спадщини, Волинської єпархії Київського патріархату Української православної церкви про приведення існуючого договору у відповідність з чинним законодавством шляхом укладення нового договору за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської від 17 серпня 2007 року, -
встановила:
В апеляційній скарзі на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті зустрічних позовних вимог.
Оскаржуваним рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 серпня 2007 року позов прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області до ОСОБА_1, Волинської духовної семінари, Волинської єпархії Київського патріархату Української православної церкви задоволено, визнано недійсним укладений 15 жовтня 1995 року та пролонгований до 2010 року між Волинською духовною семінарією та ОСОБА_1 договір оренди частини приміщення пам'ятки культурної спадщини - келії монастиря бернардинів по проспекту Волі № 2 в м. Луцьку Волинської області площею 16, 5 м2 і зобов'язано ОСОБА_1 звільнити займану ним частину приміщення пам'ятки архітектури національного значення - келії монастиря бернардинів по проспекту Волі № 2 в м. Луцьку Волинської області площею 60 м2. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_1
2
, Волинської духовної семінарії в користь держави по 25 грн. 50 коп.3 кожного в рахунок судового збору та по 15 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 1995 року між Волинською духовною семінарією та ОСОБА_1 був укладений договір оренди частини нежилого приміщення - келії монастиря бернардинів по проспекту Волі № 2 в м. Луцьку Волинської області площею 16, 5 м2, яке є об'єктом культурної спадщини і взяте на державний облік як пам'ятка архітектури на підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24 серпня 1963 року. Дане приміщення знаходилося в користуванні громади Свято-Троїцького собору Української православної церкви Київського патріархату та передане на баланс відділу охорони історичного середовища і реставрації пам'ятків архітектури при комітеті інвестиції, будівництва, архітектури і містобудування облдержадміністрації і повинно передаватися у користування (оренду) Державною службою з питань національної культурної спадщини або за її погодженням Фондом Державного майна України чи уповноваженим ним органом. Крім оренди 16, 5 м2 приміщення келії монастиря бернардинів, відповідач ОСОБА_1 самовільно користується ще й іншою частиною цього приміщення, а всього фактично він займає приміщення на першому поверсі келії монастиря бернардинів загальною площею близько 60 м2.
При таких обставинах справи та відповідно до зазначеної норми закону, суд дійшов правильного висновку проте, що оскаржуваний договір оренди від 15 жовтня 1995 року зі сторони орендодавця був укладений особою, яка не мала жодних повноважень на його укладення, оскільки не була ні власником, ні користувачем, ні балансоутримувачем спірного нежилого приміщення, а тому він не відповідає вимогам закону і його слід визнати недійсним, та зобов'язати відповідачаОСОБА_1 звільнити приміщення келії бернардинів по проспекту Волі № 2 в м. Луцьку загальною площею близько 60 м2 як таке, що зайнято без достатніх на те підстав.
Вірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволені зустрічного позовуОСОБА_1, оскільки, як вбачається зі змісту ст. 627 ЦК України та загальних засад цивільного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, в тому числі й у виборі контрагента по договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.
Оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.