Справа № 22 ц - 601/07 Головуючий у 1 інстанції Савицька Н.В.
Категорія № 44 Доповідач Сівчук Є.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Сівчука Є.І.
суддів Мудренко Л.І., Русинчука М. М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ квартири в ЖБК за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2004 p., -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1, третьої особи житлово-будівельного кооперативу №74 про поділ квартири.
Позовні вимоги мотивувала тим, що з 1984 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
Під час подружнього життя відповідач вступив в житлово-будівельний кооператив №74 і на внесені паєнагромадження їх сім'ї була виділена двохкімнатна квартира АДРЕСА_1.
В 1996 р. шлюб між ними розірвано. Спільних дітей від шлюбу немає. На момент розірвання шлюбу пайові внески в ЖБК-74 були повністю сплачені.
З 2002 р. позивачка почала проживати в брата, хоча залишається зареєстрованою у кооперативній квартирі.
Просить провести розподіл спільної квартири, виділивши їй половину ринкової вартості, залишивши квартиру у власності відповідача.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2004 р. в позові відмовлено в зв'язку з пропуском строку звернення.
В поданій апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 зазначає, що судом невірно застосовані норми матеріального права, зазначивши, що нею пропущений строк позовної давності. Такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Покликаючись на зазначені обставини просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Справа апеляційним судом розглядається повторно, оскільки ухвалою колегії суддів по розгляду цивільних справ за касаційними скаргами апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2007 р. скасовано рішення апеляційного суду Волинської області від 3 лютого 2005 р. з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду Волинської області.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , які апеляційну скаргу підтримали, відповідача ОСОБА_1, який апеляційну скаргу визнав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1984 року по 7 жовтня 1996 року, (а.с. 12)
Під час спільного проживання подружжя придбало двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК-74. Станом на травень 1993 року виплату пайових внесків проведено повністю і з того часу сторони почали проживати в спірній квартирі.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на той час, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набуває права власності на це майно. А ст. 16 цього ж Закону та ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 р.) встановлюють, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Отже, спірна кооперативна квартира є спільною сумісною власністю сторін по справі як бувшого подружжя.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила трьохрічний строк звернення до суду, оскільки шлюб між ними розірвано в жовтні 1996 року, а з позовом вона звернулась у січні 2004 року.
Проте, такий висновок є передчасним і не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Так як позивачка є співвласницею квартири, після розірвання шлюбу проживала в ній до 2002 р., тому строк звернення до суду вона не пропустила та не втратила права на 1/4 частину цієї квартири.
Згідно висновку судово-будівельної експертизи, проведеної Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, дійсна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 96642 грн. (а.с. 111-115)
з
Позивачка погодилась одержати 1/2 частину вартості зазначеної квартири, що становить суму 47821 грн.
На виконання рішення апеляційного суду від 3 лютого 2005 р. та згідно виданого виконавчого листа, відповідач ОСОБА_13 відому позивачки ОСОБА_2 продав спірну квартиру та сплатив 1/2 частину її вартості, згідно з рішенням суду, в сумі 47821 грн. ОСОБА_2
Остання в судовому засіданні підтвердила факт продажу квартири і одержання нею половини її вартості в грошовому виразі, що становить суму 47821 грн. та судові витрати по справі.
Сторони не мають претензій матеріального характеру одна до одної.
При таких обставинах рішення суду не підлягає зверненню до виконання.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, на підставі ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України, ст. 146 ЖК України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про власність», колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2004 року по даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в сумі 47821 (сорок сім тисяч вісімсот двадцять одну) грн. , 187 грн. 11 коп. судових витрат, 101 грн. державного збору, а всього на загальну суму 48109 (сорок вісім тисяч сто дев'ять) грн. 11 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 377 грн. 20 коп. державного збору.
Рішення суду не звертати до виконання в зв'язку з його виконанням.
Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.