Справа № 11-529/2008 р. Головуючий у І інстанції Кучеревець
Категорія - ст. 125 ч. 2 КК України Доповідач Зенченко Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Трейтяк О.П.
суддів - Зенченко Т.С., Акуленко С.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 1 липня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Носівки Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий приватним підприємцем по ремонту автомобілів, не судимий в силу ст.. 89 КК України
засуджений за ст. 125 ч.2 КК України і призначено покарання у виді 180 годин громадських робіт
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та мешканець м. Носівки Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працюючий автослюсарем в АТП „Ярослав-Авто” м. Київ, не судимий в силу ст. 89 КК України
засуджений за ст. 125 ч. 2 КК України до 180 годин громадських робіт.
Судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2. визнані винними в тому що, 3 березня 2007 року, близько 20 години вони на вул. Миколаївській в м. Носівка на ґрунті особистих відносин заподіяли ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду захисник в інтересах засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_5 подав апеляцію. Доводи апеляції зводяться до того, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню, у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства. Висновки викладені у вироку суду не відповідають фактичним обставинам справи, фактам, що мали місце в дійсності і встановленим сукупністю доказів у справі. У ході досудового слідства не добуто доказів наявності причинного зв'язку між діями засуджених та тілесними ушкодження, які маються у потерпілого. Покази потерпілого ОСОБА_4 мають протиріччя і не узгоджуються з матеріалами справи. Невизнання вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дійсністю, а не способом самозахисту. Посилаючись на зазначені обставини, захисник просить вирок суду скасувати та винести ухвалу про закриття кримінальної справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.
Твердження засуджених про те, що вони не вчиняли злочин, за який засуджені, позбавлені підстав.
Як видно із матеріалів кримінальної справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого, свідків та висновки експертиз.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засуджених у заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Дії засуджених відповідно до встановлених фактичних обставин правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
Вирок суду відповідає вимогам статей 323, 327, 334 КПК України.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляції захисника щодо не вчинення засудженими злочину відносно потерпілого ОСОБА_4.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, 3 березня 2007 року потерпілому ОСОБА_4 були нанесені тілесні ушкодження засудженими. Після конфлікту, потерпілий звернувся до правоохоронних органів з заявою про його побиття. На підставі направлення чергового було проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_4 Згідно акту у потерпілого малися легкі тілесні ушкодження. Після неодноразових перевірок була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України та було рекомендовано звернутися до суду в порядку приватного обвинувачення.
ОСОБА_4 на підставі зазначеної постанови звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 27 КПК України.
Під час судового розгляду справи судом була призначена судово-медична експертиза. Висновок експерта № 374 від 17.06.2008 року підтвердив наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Пояснення потерпілий ОСОБА_4 давав послідовно, із перших пояснень він підтверджував, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наносили йому удари.
Засуджені повністю заперечували свою причетність до заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому.
Доводи засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути при падінні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновок експертизи підтверджує механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а саме ушкодження в правій навколоушній поверхні за все спричинені від удару кулаком.
Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10. підтверджують наявність нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, саме засудженими, а тому судом першої інстанції дані свідчення взяті до уваги.
Суд першої інстанції покази свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не прийняв до уваги і віднісся до них критично, оскільки вони не узгоджуються між собою, є нелогічними та суперечать іншим матеріалам справи.
Твердження засуджених, що вони не вчиняли злочин, судом вірно розцінено, як захисну версію.
Покарання, яке призначене засудженим, відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним, що характеризують їхні особи та всім обставинам справи і є справедливим.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 1 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий:
Судді: