^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22ц-1141/2006                                                    Головуючий у першій

інстанції Балюкова К.Г.

Категорія                                                                               Доповідач у апеляційній

інстанції Колбіна Т.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 жовтня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду м. Севастополя в складі: головуючого   -  Куцеконя І.П.

суддів       -  Колбіної Т.П., Птіціної В.І., при секретарі -  Федоніні Є.О.

за участю відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 липня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2, ОСОБА_1, 54-го механічного заводу, Севастопольської міської Ради, 3-і особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними приватизації домоволодіння та земельної ділянки, визнання права користування житловим приміщенням, та за позовом ОСОБА_6до ОСОБА_2, ОСОБА_1, 54-го механічного заводу, Севастопольської міської Ради, 3-і особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними приватизації домоволодіння та земельної ділянки, визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 в липні 2004 року звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання приватизації домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Севастополі, земельної ділянки недійсними, визнання права користування даним житловим приміщенням, мотивуючи вимоги тим, що вона як жінка ОСОБА_5 - сина відповідачів, поселилась в спірне приміщення та проживала в ньому, але в порушення діючого законодавства в приватизації будинку та земельної ділянки участі не приймала.

ОСОБА_6 пред'явила позов з тих же підстав, вказує, що вона, як дочка ОСОБА_5 - сина відповідачів, поселилась в спірне приміщення та проживала в ньому, але в приватизації будинку та земельної ділянки участі не приймала.

Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 липня 2006р. позов ОСОБА_3 задоволений, постановлено визнати недійсною приватизацію земельної ділянки за адресою м. Севастополь, АДРЕСА_1 та анулювати державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_1; визнано недійсним розпорядження органу

2

приватизації №НОМЕР_1. про приватизацію АДРЕСА_1 в м. Севастополі; визнано недійсним свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1в м. Севастополі, видане на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2; за ОСОБА_3 визнано право на користування житловою площею у спірному житлі. В позові ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати через його невідповідність вимогам матеріального права.

Судова колегія,  заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідачів та представника позивачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  вважає,  що  апеляційна  скарга  підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що приватизація будинку АДРЕСА_1 в м. Севастополі та земельної ділянки за вказаною адресою проведені з порушенням законодавства.

З такими висновками суду не може погодитись судова колегія, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Як вбачається з ст. 2 Положень „Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму. Позивачка ж наймачем спірного житлового приміщення не була.

Відповідно до ст.З Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Таким чином місцем реєстрації є місце проживання громадянина.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 з 16.09.1989р. по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (арк. справи 32). Даних про звернення до відповідних органів з питанням про її зняття з реєстраційного обліку у місці перебування за вказаною адресою, відповідно до Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", та про перереєстрацію за адресою по АДРЕСА_1позивачка не надала, такі дані в матеріалах справи відсутні. Доказів відносно того, що ОСОБА_3 є членом сім'ї відповідачів суду також не надано.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що проживання позивачки у спірному жилому приміщенні не привело до

з

виникнення у неї прав на користування спірним жилим приміщенням, оскільки вона зареєстрована за іншої адресою.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, визнано сторонами і відповідно до ч.І ст.бі ЦПК України не підлягає доказуванню той факт, що у 1946 р. 54-м механічним заводом право користування спірним приміщенням було надано відповідачам по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.12.1997р., виданого 54 механічним заводом, за відповідачами зареєстровано право власності на спірний будинок (арк. справи 28), та з 17.02.1998р. відповідачі зареєстровані за вказаною адресою (арк. справи 39).

На момент приватизації вказаного житла позивачка ОСОБА_3 у спірному приміщенні зареєстрована не була. Приватизація вказаного будинку від 24.12.1997р. на відповідачів, їх сина ОСОБА_7 та його дружину ОСОБА_3 - позивачку по справі, 24.01.1998р. була змінена, та ОСОБА_3 з приватизації виключена.

Таким чином позивачка ОСОБА_3 права звернення з вимогами щодо визнання приватизації недійсною не має.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що приватизація відповідачами спірного будинку проведена відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" з додержанням норм, встановлених Положенням „Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій".

Приватизація земельної ділянки, відповідно до державного акту 18.11.1997р., реєстровий № НОМЕР_1, якою за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розміром 0,0396 га поАДРЕСА_1в М.Севастополі, недійсною визнана бути не може, оскільки проведена до вимог діючого законодавства.

Виходячи з викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, і на підставі п.п.2,4 ч.І ст.309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню.

Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. В цій частині рішення суду не оскаржується сторонами, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 303-316 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРИШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 липня 2006р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3до ОСОБА_2, ОСОБА_1, 54-го механічного заводу, Севастопольської міської Ради, 3-і особи - ОСОБА_5,   ОСОБА_6,   про   визнання

4

недійсними  приватизації  домоволодіння  та  земельної  ділянки, визнання права користування житловим приміщенням - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3до ОСОБА_2, ОСОБА_1, 54-го механічного заводу, Севастопольської міської Ради, 3-і особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними приватизації домоволодіння та земельної ділянки, визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.

В іншій частині рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 липня 2006р. залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.