Справа № 22-ц-1568-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Пономаренко А.В.
Суддя-доповідач Полянська В. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2007 року колегія суддів судової палата у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - Полянської В.О.,
Іщенка В. І., при секретарі - Петриченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садово-виноградного товариства «СВТ-3 «Акташ» та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення правління, зобов'язання поновити у членстві та повернути садову ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до СВТ-3 «Акташ» та ОСОБА_2. і просила визнати недійсним рішення правління Садово-виноградного товариства «Акташ» від 26 лютого 2002 року про її виключення з членів товариства, зобов'язати відповідача поновити позивачку у членах товариства та повернути їй земельну ділянку площею 0, 06 га за № 939. Вимоги мотивовані тим, що з 1990 року вона була членом вказаного садово-виноградного товариства та користувалася земельною ділянкою під № 939, але у її відсутності та без її відома рішенням правління товариства 26 лютого 2002 року вона була виключена із членів товариства за тривалу несплату членських внесків, про що їй стало відомо лише у 2007 року. Позивачка вказує, що вона включно по 2001 рік сплачували всі внески до каси товариства. В 2002 році за сімейних обставин була вимушена знаходитися за межами України, тому не мала можливості виконувати обов'язки по сплаті внесків.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2007 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано недійсним рішення правління Садово-виноградного товариства «СВТ-3 «Акташ» від 26 лютого 2002 року про припинення членства в товаристві ОСОБА_1.
Садово-виноградне товариство «СВТ-3 «Акташ» м. Щолкіне Ленінського району АР Крим зобов^язано повернути у користування ОСОБА_1садову ділянку № 939 площею 600 кв. м. , яка розташована у даному товаристві.
В решті вимог, щодо зобов'язання поновити у членах садово-виноградного товариства «СВТ-3 «Акташ» ОСОБА_1відмовлено.
ОСОБА_2, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, яка містить вимоги про скасування рішення Ленінського районного суду і ухвалення нового, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1суд першої інстанції виходив з безпідставності виключення позивачки з членів «СВТ-3 «Акташ» за тривалу несплату внесків, а також з порушення відповідачем норм Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.
Статтею 10 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 року № 469/97 - ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено припинення членства в кооперативі у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу.
Відповідно п.п. „г" п. 14 Статуту СВТ-3 «Акташ», прийнятого на загальних зборах 27 листопада 2001 року, член товариства може бути виключений із товариства у випадку несплати встановлених загальними зборами вступних, членських та цільових внесків, а також інших платежів. Виключення з членів товариства проводиться по рішенню правління. Рішення про виключення може бути оскаржено.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1була членом СВТ-3 «Акташ» з 1990 року та їй була виділена у користування земельна ділянка № 939 площею 600 кв. м. На протязі 1990 - 2001 років позивачка постійно сплачувала внески у товариство (а.с. 4-5).
26 лютого 2002 року правління СВТ-3 «Акташ», у відсутності ОСОБА_1, прийняло рішення про виключення позивачки із членів товариства. Підставою для виключення, як вказано в протоколі правління, була тривала несплата членських внесків - починаючи з 1993 року.
Проте з членської книжки, квитанцій, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що заборгованості по членськім внескам на час виключення з членів СВТ-3 «Акташ» у ОСОБА_1. не було. Вказане рішення правління не було затверджене загальними зборами товариства. Крім того, досліджений судом першої інстанції оригінал протоколу правління СВТ-3 «Акташ» № 2 від 26 лютого 2002 року, не містить підписів усіх членів правління.
Відповідно ст. 15 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До компетенції загальних зборів, крім інших, відноситься затвердження рішення правління або голови про прийняття нових членів та припинення членства.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав суду доказів про те, що рішення правління СВТ-3 «Акташ» про виключення ОСОБА_1з членів товариства було затверджено на загальних зборах.
Колегія суддів вважає, що відповідач в супереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів про правомірність своїх дій щодо виключення позивачки з членів
CBT , тому не можна вважати оскаржуване рішення правління таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Безпідставними є доводи апелянта про неправомірність рішення суду, оскільки судом не враховано, що він є членом СВТ-3 «Акташ» з 04 травня 2004 року та йому була виділена спірна земельна ділянка № 939, оскільки ні СВТ-3 «Акташ», ні ОСОБА_2 не надали суду доказів, підтверджуючих прийняття відповідача ОСОБА_2. в члени СВТ-3 «Акташ». Тобто, відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України не довели ті обставини на які посилались як на підставу своїх заперечень.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» , оскільки, на думку апелянта, він був прийнятий в 2003 році, тобто після подій про які йдеться мова у справі. Вказані доводи апелянта є помилковими, оскільки вказана норма Закону була прийнята в 1997 році.
Суд правомірно вказав на невідповідність ст. 14 Статуту СВТ-3 «Акташ» вимогам Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», оскільки ст. 14 Статуту суттєво обмежує права членів товариства на самоврядування та участь у вирішенні питань діяльності товариства.
Суд, також, правомірно вказав що товариство зобов'язано було привести Статуту відповідність з вищевказаним Законом, якщо він мав якісь суперечення з цим Законом.
З оглядом на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним рішення правління про виключення ОСОБА_1. з членів товариства та зобов'язав це товариство повернути садову ділянку позивачці.
Щодо поновлення ОСОБА_1. у членстві СВТ-3 «Акташ», то суд правильно вказав, що визнання недійсним рішення правління товариства про припинення членства позивачки в товаристві та зобов'язання цього товариства повернути у її користування садову ділянку № 939 не потрібує додаткового рішення про поновлення в членах товариства.
Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і встановив обставини по справі, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, однак, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.