АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 1922 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: з житлових Колода Л.Д.
правовідносин Доповідач в апеляційній
Інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2006 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Кісіля М.О.
суддів Магди Л.Ф., Сіренка Ю.В.
при секретарі Пономаренко Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. на рішення Придніпровського районного суду від 31 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення,
встановила:
ОСОБА_4 29 червня 2006 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення. В позовній заяві вказувала, що являється власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1, однак позбавлена можливості проживати в квартирі, оскільки її не допускають в квартиру колишня невістка та повнолітні онуки, відповідачі по справі, ігноруючи рішення суду про її вселення.
Відповідачі поселилися в квартиру як члени сім'ї наймача, зареєстровані в ній, проте в даний час вони не являються членами її сім'ї, не сплачують квартплату та комунальні послуги, шлюб між її сином та ОСОБА_1 розірвано, син вимушений наймати інше житло.
Посилаючись на те, що іншого житла позивачка не має, квартира необхідна їй для власного проживання, ОСОБА_4 просила суд виселити відповідачів з квартири без надання іншого жилого приміщення та стягнути : них на її користь судові витрати по справі.
Рішенням Придніпровського районного суду від 31 серпня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_4. задоволені, виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3.. ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4. з тих підстав, що суд невірно застосував норми матеріального права, не застосував норми житлового законодавства, які повинен був застосувати, зокрема ст. ст. 9, 156 ЖК України, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянтів, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивачки, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_4. виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги позивачки про виселення відповідачів з квартири без надання іншого жилого приміщення, суд невірно застосував норми матеріального права, не застосував закон, який повинен був застосувати при вирішенні спору сторін, тому таке рішення суду не може залишатися без змін.
Так, суд, посилаючись на ст. 48 Закону України «Про власність» та ст. 321 ЦК України про непорушність права власності, як на підставу задоволення позову, не прийняв до уваги і не мотивував в рішенні суду з яких підстав вимоги ч. 2 ст. 321 ЦК України та ч. 6 ст. 4 ЗУ «Про власність» про те, що власник може бути обмежений у здійсненні права власності у випадках і в порядку, встановлених законом.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що дійсно ОСОБА_4. з 31 грудня 2004 р. являється власницею квартири АДРЕСА_1, в якій з 1989 р. на підставі ордеру від 15 червня 1989 р. на правах членів сім'ї проживають відповідачі по справі - невістка і двоє онуків позивачки. Останні на законних підставах набули право на проживання в цій квартирі, зареєстровані в ній, іншого житла не мають. їх право на проживання в квартирі підтверджено і рішенням Придніпровського районного суду від 5 грудня 2005 р. по справі за позовом ОСОБА_4. до них про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням, яке в частині усунення перешкод в користуванні квартирою і вселення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2006 р. і набрало чинності та звернуто до виконання.
Відповідно до вимог ч. З ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Виселення членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою ст. 116 цього Кодексу.
Проте суд норми житлового законодавства не застосував, тому його висновки про обґрунтованість позову і виселення відповідачів з квартири протирічать вимогам чинного законодавства.
Зважаючи на те, що судом з'ясовані всі обставини справи, однак їм дана неналежна оцінка та невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасовуючи рішення, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4.
Керуючись ст. ст. 9, 156 ЖК України, 321 ЦК України, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. задовольнити, рішення Придніпровського районного суду від 31 серпня 2006 р. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення відмовити.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.