ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
21 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5615/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича,
представника позивача: Давискиби В.В., Щітніцького В.А.,
представника відповідача: Волощука В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: дочірного підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України""
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (надалі позивач, ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України") з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 статті 198, п. 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України та заниження податку на додану вартість у розмірі 132 473,00 грн. з них: основного платежу в сумі 88 315,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 44 158,00 грн..
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та пояснив, що вони не підлягають задоволенню, оскільки ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" порушено п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 статті 198, п. 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України в зв'язку з тим, що оскільки господарські операції з ФОП ОСОБА_4 з продажу товарів, які закуповувались у ТОВ "Аврора" не знайшли свого підтвердження належними умовами, що засвідчують реальний характер фінансово - господарської діяльності, тому вартість реалізованих товарів не може відноситись до складу податкових зобов'язань ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України".
Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
19 вересня 2012 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 за листопад 2011 року.
В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 статті 198, п. 200.2 статті 200 Податкового Кодексу, в результаті чого занижено суму з податку на додану вартість по операціям з придбання товарно - матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) за листопад 2011 року в сумі 88 315,00 грн..
За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 2193/22/32054743 від 20.09.2012р. (а.с. 25-29).
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000562330 від 03.10.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 132 473,00 грн. з них: основного платежу в сумі 88 315,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 44 158,00 грн. (а.с.24).
Судом встановлено, що в основу висновків податкового органу покладено надані ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" первинні документи (договір поставки, податкові та видаткові накладні, копія платіжних доручень), які були виписані в процесі придбання товарно - матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) у ФОП ОСОБА_4 за 2011 рік, а також акт ДПІ у м. Вінниці №474/23-205/36632064 від 21.11.2011 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Аврора РК".
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.
Так, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 88 315,00 грн., які сплачені внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4, відбувалось відповідно до договору поставки №04/01/06 від 04 січня 2006 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4.
З вказаного договору видно, що відповідно до п.1.2 предметом поставки товару є: мазут М-40, М-100, бітум, асфальтобетон, гудрон, фарба розміточна, скло кульки, авто послуги. Згідно з п. 2.1.2 договору кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається термін поставки товару, найменування товару, кількість товару та ціна, що повинна постачатися в конкретній партії. На відвантажену партію товару продавець надає одержувачу всі бухгалтерські документи і сертифікати (паспорт) якості.
Отже, придбання товарно - матеріальних цінностей та перехід права власності підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: договором поставки №04/01/06 від 04 січня 2006 року, додатковою угодою №1 до договору поставки №04/01/06 від 04 січня 2006 року, видатковою накладною №А - 00084 від 24 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00085 від 09 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00086 від 09 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00087 від 18 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00088 від 17 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00089 від 29 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00090 від 30 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00091 від 18 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00092 від 21 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00093 від 17 листопада 2011 року, видатковою накладною №А - 00094 від 18 листопада 2011 року, податковою накладною №84 від 24.11.2011 року, податковою накладною №85 від 09.11.2011 року, податковою накладною №86 від 09.11.2011 року, податковою накладною №87 від 18.11.2011 року, податковою накладною №88 від 17.11.2011 року, податковою накладною №89 від 29.11.2011 року, податковою накладною №90 від 30.11.2011 року, податковою накладною №91 від 18.11.2011 року, податковою накладною №92 від 21.11.2011 року, податковою накладною №93 від 17.11.2011 року, податковою накладною №94 від 18.11.2011 року, платіжним дорученням №881 від 02.11.2011 року, платіжним дорученням №918 від 10.11.2011 року, а також податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2011 рік, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41. (а.с.57-58).
Пунктом 2 договору поставки № 04/01/06 від 04.01.2006 року передбачені умови постачання товару, а п. 2.4.3 зазначено, що поставка товару філіям ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" проводиться автотранспортом продавця та покупця, а п.2.6 передбачено, що в разі поставки товару автотранспортом продавця, транспортні витрати підтверджуються товарно - транспортними накладними і сплачується покупцем.
Так, з наданих пояснень представником позивача та з видаткових накладних №А-00088 від 17.11.2011 року, №А - 00089 від29.11.2011 року, №А - 00090 від 30.11.2011 року, №А - 00091 від 18.11.2011 року, №А - 00092 від 21.11.2011 року, №А - 00093 від 17.11.2011 року, №А - 00094 від 18.11.2011 року випливає, доставка товару здійснювалась за рахунок позивача автотранспортним засобом постачальника, як передбачено умовами договору.
Отже, транспортування ТМЦ до ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" відбувалось відповідно та до умов договору поставки № 04/01/06 від 04.01.2006 року.
Більш того, судом досліджені акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, відомість ресурсів до акту приймання робіт, акт №1/20 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, відомість ресурсів до акту приймання робіт№1/20, акт №10 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, відомість ресурсів та платіжне доручення №1186, які підтверджують реалізацію придбаних ТМЦ.
Вказані вище письмові докази свідчать про використання ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" у межах своєї господарської діяльності товарів, придбаних у контрагента ФОП ОСОБА_4 та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.
Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.
На думку суду, первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, надані представником позивача, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.
Таким чином, здійснивши системний аналіз чинного на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок прийняте податкового повідомлення-рішення за платежем податку на додану вартість 132 473,00 грн. з них: основного платежу в сумі 88 315,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 44 158,00 грн. - протиправним.
Разом з тим, при прийнятті рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Держаної податкової служби № 0000562330 від 03.10.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (21100, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27, код ЄДРПОУ 32054743) судові витрати в сумі 1324, 73 грн. (одна тисяча триста двадцять чотири гривні сімдесят три копійки) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна