ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13805/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_3 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2012 року гр. ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, третя особа: Державна судова адміністрація України та просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо призначення та виплати при звільненні ОСОБА_3 з посади судді за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію грошової допомоги відповідно до ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу»;

- зобов'язати Дніпропетровський апеляційний господарський суд виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, а саме: в сумі (9838х10) - 98380 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у жовтні 2012р. подав заяву про звільнення з роботи по ст. 38 КЗпП у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця з виплатою грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Наказом № 252-к від 08.10.2012р. його було звільнено з посади судді, однак питання щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів в наказі не було вирішено. Зазначена грошова допомога не була нарахована і при виплаті 18.10.2012р. розрахунку при звільненні через установу банку. Однак, позивач вважає, що відповідно до ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 08.07.2011р.) він як державний службовець, маючи стаж державної служби не менше 10 років та у зв'язку зі звільненням з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, звільнений з посади по досягненню пенсійного віку вперше, має право на отримання 10 місячних посадових окладів як державний службовець, виходячи з посадового окладу на момент звільнення, який складав 9838 грн. Позивач вважає, що за таких обставин бездіяльність керівництва суду щодо призначення та виплати йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів є протиправною.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак 30.11.2012р. надав до канцелярії суду заяву про розгляд його позову без його участі (а.с.32).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про розгляд справи без його участі до суду не звернувся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст.ст.35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи змістом телефонограми, розпискою представника відповідача від 19.11.2012р., звітом про надіслання факсу від 04.12.2012р., поштовим повідомленням від 11.12.2012р., які наявні в матеріалах справи (а.с.19, 41, 43).

Третя особа в судове засідання не з'явилися, однак 30.11.2012р. направила на адресу суду клопотання про проведення судового засідання у відсутності представника ДСА у зв'язку з великою завантаженістю останньої (а.с. 25).

При цьому, представником третьої особи надісланий відзив на позов, в якому представник третьої особи просить врахувати зазначені пояснення ДСА та відмовити позивачеві в задоволенні його адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що суддя не є державним службовцем, але робота судді зараховується до стажу державної служби, тому судді (у відставці) при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу». На суддів розповсюджується Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який передбачає виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку. Оскільки позивач не має достатнього стажу для отримання зазначеної допомоги, то не має жодних правових підстав і для виплати судді ОСОБА_3 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів(а.с.23-24).

У відповідності до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно ч.4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем та третьою особою заявлені клопотання про розгляд справи без їх участі, а відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду даної справи, суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторін в порядку письмового провадження з урахуванням строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з норм ч.4 ч.6 ст. 128 цього ж Кодексу.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

Як вбачається із наданих суду документів, 22.03.2004р. ОСОБА_3 був прийнятий на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду на підставі Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 04.03.2004р. № 1591-ІУ безстроково ( наказ № 41-к від 19.03.2004р.).

08.10.2012р. ОСОБА_3 звернувся до Голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду з заявою про звільнення його з роботи по ст. 38 КЗпП України з причин виходу на пенсію у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України постанови №5264-УІ від 18.09.2012р. про його звільнення та просив виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (а.с.5).

08.10.2012р. позивача було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.09.2012р. № 5264-УІ «Про звільнення суддів», ст. 38 КЗпП України згідно наказу від 08.10.2012р. № 252-к, що підтверджується даними копії трудової книжки та копії відповідного наказу, які наявні в матеріалах справи (а.с.6-7, 35-39).

Як зазначає позивач у позові, 16.10.2012р. ним було отримано трудову книжку, а 18.10.2012р. при проведенні розрахунку під час звільнення через установу банку, відповідачем йому не була виплачена грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів, передбачена ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», що і стало предметом даного спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пункт 2 частини 1 ст. 17 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування - (п.15 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

Пункт 3 цієї статті обумовлює, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»роз'яснив, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Так, у відповідності до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст. 233 КЗпП України).

Таким чином, з урахуванням того, що позивач був звільнений з посади судді 08.10.2012р., отримав трудову книжку 16.10.2012р. та звернувшись до адміністративного суду з даним позовом 13.11.1012р., позивач не пропустив строку звернення до суду з даним позовом у відповідності до вимог ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.2 ст. 233 КЗпП України.

Згідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до статті 9 згаданого вище Закону, правовий статус зокрема, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (який набрав чинності з 30.07.2010р.) визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, визначено систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, порядок призначення та звільнення на посаду судді, їх фінансове забезпечення.

Так, у відповідності до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, суди загальної юрисдикції; видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо кожного суду загальної юрисдикції.

Отже, з аналізу вищенаведеної статті вбачається, що саме Дніпропетровський апеляційний господарський суд виконує функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності суду у межах видатків, які визначені окремим рядком для вказаного суду у Державному бюджеті України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді суді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (ст. 136 цього Закону).

Частиною 1 статті 138 Закону України Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне грошове утримання.

Згідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

З аналізу наведеної норми слідує, що чинне законодавство у сфері реалізації громадянами права на державну службу передбачає, що для отримання права на виплату грошової допомоги відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 10 місячних посадових окладів, необхідною є наявність таких підстав як припинення державної служби у зв'язку із виходом на пенсію та наявність стажу роботи на державній службі не менше 10 років.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки, виданої відповідачем 01.11.2012р. № 03-51/29, ОСОБА_3 на день звільнення з посади судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду має стаж державної служби 41 рік 9 місяців 14 днів, у тому числі стаж роботи на посаді судді - 15 років 21 день (а.с.8).

Також, згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська ОСОБА_3 отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 07.08.2010р. (а.с.9).

Посадовий оклад станом на 05.10.2012р. ОСОБА_3 згідно довідки Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2012р. № 05-56/40 становить - 9838 грн. 00 коп. (а.с.10).

Таким чином, судом на підставі наданих документів, встановлено, що позивач був звільнений не у відставку (оскільки мав стаж роботи на посаді судді 15 років 21 день, тоді як для виходу у відставку він повинен був мати стаж роботи на посаді судді не менше 20 років згідно ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується також і змістом наказу від 08.10.2012р. №252-к (а.с.6).

Однак станом на 08.10.2012р. ОСОБА_3 мав стаж державної служби - 41 рік 9 місяців 14 днів, тобто більше 10 років та, крім цього, з 07.08.2010р. позивачу виплачується пенсія державного службовця, що підтверджується відповідними довідками, які наявні у матеріалах справи (а.с.8-9).

Таким чином, судом встановлено наявність двох умов для отримання грошової допомоги позивачем згідно до ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», а саме: вихід на пенсію та наявність більше 10 років стажу державної служби.

Крім того, слід зазначити, що визначальним критерієм для отримання грошової допомоги є саме факт виходу особи на пенсію державного службовця при наявності стажу державної служби не менше 10 років. При цьому, вказана норма права не визначає підстав припинення державної служби (трудового договору).

Отже, в день звільнення відповідач був зобов'язаний виплатити позивачу грошову допомогу у вигляді десяти місячних посадових окладів згідно ст. 37 ЗУ «Про державну службу». Дана допомога відноситься до структури заробітної плати, оскільки виплачується на тих же умовах, що й заробітна плата визначається виходячи з розміру посадового окладу, є гарантованою спеціальним Законом компенсаційною грошовою допомогою за роботу на державній службі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач, як державний службовець, скористався своїм правом на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу», оскільки за відсутності необхідного стажу роботи на посаді судді не може скористатися правом на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїй ухвалі від 21.02.2012р. № К-56730/09.

Також слід зазначити, що грошова допомога, визначена ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» є додатковою соціальною гарантією з боку держави у разі виходу на пенсію та позивач за відсутності підстав для виплати вихідної допомоги згідно до вимог ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може бути позбавлений права на грошову допомогу, як державний службовець, у відповідності до п.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності не виплати позивачеві при звільненні з посади судді за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію грошової допомоги, визначеної ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, слід зазначити, що є безпідставними посилання третьої особи на те, що суддя не є державним службовцем, оскільки зазначене твердження суперечить нормам Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням норм ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо призначення та виплати ОСОБА_3 при звільненні з посади судді за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію грошової допомоги відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» є протиправною, оскільки суперечить нормам Конституції та Закону України «Про державну службу», а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача виплатити позивачеві грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у розмірі 98380 грн., виходячи з того, що посадовий оклад позивача станом на 05.10.2012р. становив -9838 грн.(а.с.10).

Згідно ст.ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72,86,94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов гр. ОСОБА_3 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо призначення та виплати ОСОБА_3 при звільненні з посади судді за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію грошової допомоги відповідно до ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Дніпропетровський апеляційний господарський суд виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, а саме: в сумі - 98380 грн. 00 коп.(дев'яносто вісім тисяч триста вісімдесят грн. 00 коп.) згідно до вимог ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва