Справа № 22ц-1672/2006 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Приліпко В.М.
____ Доповідач - Позігун М.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Нечасного Л.А., Ішутко В.М.
при секретарі Івановій Н.Б.
з участю відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про збільшення мінімального розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2006 року, яким відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_2 про збільшення мінімально розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина в зв'язку з внесенням змін до законодавства про встановлення мінімального розміру аліментів не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що у законодавстві існують значні протиріччя щодо порядку збільшення мінімального розміру аліментів, оскільки виходячи зі змісту ч.2 ст. 182 СК України у редакції від 22.09.2005 року, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України. Проте, зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину, не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Крім того, Департамент Державної виконавчої служби по Чернігівській області роз'яснює, що збільшення розміру аліментів можливо лише у разі винесення відповідного рішення суду. Суд, приймаючи рішення, надав перевагу показам відповідача, посилаючись на його матеріальний стан і не врахував мінімального розміру аліментів на дитину, який визначений ст. 182 СК України, та того, що порівняно з моментом визначення розміру аліментів - 28 липня 2003 року, погіршилось її матеріальне становище.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд послався на роз'яснення, викладені в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відповідно до яких зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Крім того, суд виходив з того, що підстав, передбачених ст.192 СК України, для збільшення розміру стягуваних аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не вбачається, оскільки матеріальний та сімейний стан позивача та відповідача не змінився.
Висновок суду про відсутність правових підстав для винесення рішення про збільшення розміру аліментів з урахуванням змін до ст. 182 СК України, відповідно до яких мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону. Судом обгрунтовано застосовано положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3, відповідно до яких, зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Проте, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 та запису судового засідання в суді першої інстанції, позивачкою були заявлені вимоги про збільшення розміру аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина у відповідності до ст.ст. 180, 182 СК України, а не у зв'язку зі зміною її матеріального стану. Пояснення позивачки в суді першої інстанції про погіршення її матеріального стану в зв'язку з додатковими витратами на навчання дитини, та в зв'язку з тим, що вона не працює, а в даний час знаходиться на обліку в центрі зайнятості, є лише її поясненнями на заперечення відповідача на позовну заяву, а не зміною предмету чи підстави позову. Таким чином, суд, посилаючись в своєму рішенні на відсутність правових підстав для перегляду розміру аліментів положення ст. 192 СК України, вийшов за межі заявлених вимог.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини рішення другий та третій абзаци другого аркушу рішення, в яких суд посилається на ст. 192 СК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, ст.182 СК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2006 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення другий та третій абзаци другого аркушу рішення.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.