Справа № 22ц-1427/2006 Головуючий у першій інстанції ВАСИЛЕНКО Ю.Л.
Категорія - цивільна Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ШЕМЕЦЬ Н.В.,
суддів: ГУБАР B.C, СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1ОСОБА_2 на рішення Талалаївського районного суду від 12 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3 про визнання права власності на кошти в сумі 4200 доларів США та стягнення їх з відповідачки, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення Талалаївського районного суду від 12 липня 2006 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та ухвалити нове рішення про визнання її права власності на кошти в сумі 4200 доларів США і стягнути з відповідачки суму еквівалентну сумі заявлених позовних вимог по курсу НБУ на день постановлення рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду 1 інстанції є необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, апелянт вважає доведеним позивачкою наявність у неї зазначеної суми і це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 в частині продажу автомобілів ПП фірма „ЛІКО"; факт отримання ОСОБА_12570 доларів США документально підтверджено, але судом не обгрунтована відмова від прийняття цього доказу і позов не задоволено; позивачка не заперечує факту наявності у власності ОСОБА_6 певних коштів і про спірний вклад було відомо ОСОБА_1; суд не поставився критично до суперечливих показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, показань представника відповідача ОСОБА_4 і не дав належної оцінки поясненням зі сторони позивачки, які підтвердили, що остання мала заощадження у вигляді значної суми в доларах США, що залишились після смерті чоловіка та отримані нею після продажу приватної фірми; також апелянту не зрозуміло, чому судом до спірних правовідносин не застосовано ст.74 СК України, на чому наполягала сторона позивача.
Відповідачка позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, стверджувала, що спірні кошти-це особисті кошти її батька, які він збирав їй на навчання, оскільки аліментів на її утримання після розлучення з матір"ю не сплачував і тому вона має право на ці кошти.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і був засновником фірми „ЛІКО". Після його смерті засновником і директором підприємства стала ОСОБА_1, а в 1999 році звільнена з посади директора. Фірма мала автомобілі 31Л та ГАЗ і, за твердженням позивачки, вони продані нею в 2000 та 2002 роках відповідно за 2000 і 1200 доларів США.
З липня 2000 року позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, який 18.05.2005 року уклав з Роменським відділенням СФ ТОВ „Український промисловий банк" договір банківського вкладу на суму 4200 доларів США на 183 дні по 16.11.2005 року. Позивачка в цей час перебувала на санаторно -курортному лікуванні. 10 серпня 2005 року ОСОБА_6 помер і на спірний вклад відкрилась спадщина. Відповідачка ОСОБА_3 є дочкою померлого і спадкоємцем за законом, вона отримала свідоцтво про право на спадщину- на банківський вклад і отримала кошти в сумі 4304 ,74 доларів США.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані з посиланням на ст.ст.391-392 ЦК України і вмотивовані тим, що кошти на банківському рахунку померлого ОСОБА_6 є її власністю, оскільки це кошти, що залишились від продажу майна після смерті її чоловіка ОСОБА_11 та господарської діяльності ПП фірма „ЛІКО", а саме двох автомобілів: ЗІЛ за 1200 доларів США та „ГАЗ" за 2000 доларів США, а також це викрадені злочинцями 2570 доларів США , які як речові докази були їй повернуті по результатах розгляду кримінальної справи по позбавленню життя її покійного чоловіка. Оскільки кошти відповідачкою з банківського рахунку були зняті, тому позивачка після уточнення позовних вимог просила визнати за нею право власності на суму 4200доларів США і стягнути з відповідачки на її користь суму, еквівалентну 4200 доларам США по курсу НБУ на день постановлення рішення суду.
Суд 1 інстанції прийшов до висновку, що відповідачка правомірно, в порядку спадкування, отримала кошти з вкладу, зробленого ОСОБА_6, рахунок закритий, свідоцтво про право на спадщину є чинним і позивачкою не заявлялись вимоги про його скасування, тому підстави для задоволення вимог позивачки відсутні.
Апеляційний суд, вважаючи, що суд 1 інстанції вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, враховує також наступне.
Позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у тому, що вона вважає спірні кошти власними коштами, які отримані від продажу автомобілів в 2000 та 2002 роках в сумі 2000 та 1200 доларів США та 2570 доларів США, отриманих від правоохоронних органів в 1999 роц. Письмових доказів щодо продажу автомобілів суду не надано, а отримання позивачкою 2570 доларів США підтверджується розпискою на а.с. 164.
Проте належних доказів того, що ця сума і сума, яку поклав на банківський рахунок ОСОБА_6 в 2005 році, це одні й ті ж самі кошти, що це саме кошти, належні позивачці, судам не надано. Не надано доказів і того, що ОСОБА_1 уповноважувала ОСОБА_6 покласти свої кошти на банківський рахунок у її відсутність та в іншій області і до того ж на його ім"я.
Суд 1 інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_6 мав у власності кошти в сумі 4200 доларів США і це підтверджується наданими суду доказами: зокрема, в січні-квітні 2005 року у нього на депозиті знаходились 6200 доларів США, а з 26.04.2005 року по 12.05.2005 року -6352 долари США а.с.246, він давав у борг ОСОБА_12 3420 доларів США, які той зобов"язувався повернути до 20.12.2005 року а.с.251.
Внесення особисто ОСОБА_6належних йому коштів на рахунок банку 18.05.2005 року підтверджується наявними в матеріалах справи договором банківського вкладу а.с. 176 та договором про відкриття картрахунку та обслуговування банківської платіжної картки а.с. 177.
Доводи апелянта в тій частині, що судом не враховані показання свідка ОСОБА_5, який підтвердив факт продажу автомобілів і отримання коштів позивачкою ніяким чином не впливають на вірність висновків суду 1 інстанції, показанням цього свідка суд дав належну оцінку. Крім того, апеляційний суд враховує, що вимоги про визнання права власності не можуть бути задоволені лише на підставі показань свідків.
Щодо посилання апелянта на незастосування судом 1 інстанції положень ст.74 СК України, що ці кошти набуті за час спільного проживання чоловіка та жінки однією сім"єю без шлюбу, то апеляційний суд враховує, що позивачкою такі вимоги при розгляді справи в суді 1 інстанції не заявлялись, про що свідчать її позовна заява на а.с.5-6 та заява про уточнення позовних вимог на а.с.93. А відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах вимог, заявлених у суді 1 інстанції - ч.1 ст.303 ЦПК України. Оскільки зазначені доводи апелянта не були предметом розгляду в суді 1 інстанції, то відповідно не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Крім того, апеляційний суд враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 полягали у тому, що спірні кошти є її особистою власністю, набутою саме нею, а не спільно з ОСОБА_6 і, як на правове обґрунтування, посилалась на норми ЦК України, а апеляційні доводи взагалі є протилежними зазначеному - і за правовим обґрунтуванням і по суті вимог. Також згідно тверджень позивачки, спірні кошти надбані нею в період 1999-2002р.р., тобто в період дії КпШС України, яким регулювались майнові відносини подружжя, яке перебувало в зареєстрованому шлюбі, а спори щодо майна набутого при проживанні в фактичних шлюбних відносинах вирішувались за правилами ЦК України. СК України набрав чинності 01.01.2004 року, тому він не поширюється на спірні правовідносини, що виникли до зазначеної дати, і, відповідно ст.74 СК України не може бути застосована при вирішенні даного спору.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду 1 інстанції.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін як таке, що постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Талалаївського районного суду від 12 липня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.