АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2317 / 2006 Категорія 36

                                                      оскаржуване рішення постановлено під головуванням Татаурової І.М. Доповідач :    Чуприна В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Чуприни В.О. Суддів : Іванюка М.В., Камзалова В.В. При секретарі: Руденко О.М. За участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши  у   відкритому   судовому  засіданні   в  залі   судових  засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від   28 липня 2006 року   по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИЛА: 20 липня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом , мотивуючи вимоги тим, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей : дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2народження, а тому просила стягнути з відповідача аліменти на їх утримання в розмірі 200 гривен на кожну дитину до повноліття.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 28 липня 2006 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема і не врахування дійсної неспроможності сплачувати аліменти у визначеному розмірі 400 грн., просив змінити рішення суду стягненням аліментів в 1/3 частини заробітної плати.

В запереченні позивачка ОСОБА_2 зазначила, що вважає рішення суду законним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Не маючи у справі довідки з місця роботи відповідача про його заробітну плату та інших документів про доходи, суд однак визначив, що позивач за матеріальним станом має можливість сплачувати аліменти у розмірі 400 грн. щомісячно.

Проте, відповідно до ст.182 СК України, суд при вирішенні питання обов'язково повинен встановити дійсне матеріальне становище дитини та платника аліментів і прийняти до уваги інші обставини, що мають враховуватись при визначенні розміру аліментів.

Допустивши стягнення аліментів у твердій грошовій формі, суд не звернув належної уваги на вимоги ст. 184 СК в тім, що визначення даного виду розміру аліментів можливе лише у випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід.

Враховуючи, що відповідач працює і отримує постійний дохід, розмір аліментів з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК, повинен бути встановлений у 1/3 частці від його заробітку (доходу).

Внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції належить скасуванню з ухваленням нового рішення з частковим задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 28 липня 2006 року частково скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця АДРЕСА_1Вінницького району Вінницької області, громадянство України, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_4розташованому в АДРЕСА_2 , проживаючого в АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_2аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1 народження і сина ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_2 народження в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно (але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), починаючи з дня звернення до суду - 20 липня 2006 року до повноліття дітей.

В іншій частині рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 28 липня 2006 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців.