АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 17 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Гончарука Г.М.
Суддів: Рулякова В.І.
Івасюк Л.Г.
За участю прокурора: Хоміцької Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2006 року.
Цим вироком: ОСОБА_2,
уродженка та жителька ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, з неповною середньою освітою, не заміжня, не працює, раніше не судима, -- засуджена за ст. 115 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України
на 5 (п'ять) років і шість місяців позбавлення волі;
Міра запобіжного заходу залишена попередня - тримання під вартою,
початок строку відбування покарання вираховувати з 17 грудня 2004 року.
ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2000 року за ст.. ст.. 17-81 ч.З, 81 ч.З на 4 роки позбавлення волі, -
Справа № 11-400/06 р. Головуючий у І інстанції
Категорія: ст.ст. 115 ч.1, 121 ч.2, 125 ч.2 Литвинюк І.М.
КК України Доповідач: Гончарук Г.М.
· засуджений за ст. 121 ч.2 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі;
· за ст. 125 ч.2 КК України на 1 (один) рік обмеження волі;
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Міра запобіжного заходу залишена попередня - тримання під вартою, початок строку відбування покарання вираховувати з 17 грудня 2004 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що вона 17 грудня 2004 року приблизно о 5 годині ранку, по місцю проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ІНФОРМАЦІЯ_1, після розлиття спиртних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в процесі сварка, що виникла між нею та ОСОБА_3 , в ході якої останній наніс їй удар сокирою по руці, у відповідь на це ОСОБА_2, діючи умисно, з метою позбавлення життя ОСОБА_3, з великою силою нанесла останньому декілька ударів обухом та лезом сокири в життєво-важливі органи - по голові, спині та інші ділянки тіла, які є несумісні з життям і від яких ОСОБА_3 помер на місці.
ОСОБА_1 судом визнаний винним та засуджений за те, що він 17 грудня 2004 року, приблизно о 5 годині ранку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ІНФОРМАЦІЯ_1, по місцю проживання потерпілого ОСОБА_3, з метою спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, взяв сокиру у ОСОБА_2 і з метою помсти за спричинення шкоди здоров»ю його співмешканці ОСОБА_2, наніс ОСОБА_3 декілька ударів обухом по голові та в спину, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечні для життя в момент їх заподіяння, та спричинили смерть потерпілого ОСОБА_3.
Крім того, ОСОБА_1 23 листопада 2004 року, приблизно о 16 годині 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території господарства потерпілої ОСОБА_3, що розташоване ІНФОРМАЦІЯ_3, в ході суперечки, що виникла між ними через те, що ОСОБА_1 бив собак потерпілої, діючи умисно, наніс удар дерев'яним кілком ОСОБА_3 в область правого плеча та кілька ударів ногами по різних частинах тіла, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров»я.
На вказаний вирок засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій просить вирок суду скасувати, оскільки вважає, себе та свою співмешканку ОСОБА_2 невинними у скоєні злочинів, оскільки в них намірів вбивати потерпілого не було, посилається при цьому на неповноту досудового слідства та суду. Крім того вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання щодо речових доказів та цивільного позову потерпілої ОСОБА_3.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який вважав, що вирок суду слід залишити без змін, а апеляцію без задоволення, засудженого ОСОБА_1, який просив вирок скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, колегія суддів судової палати у кримінальних справах вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винуватість ОСОБА_2 у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, при обставинах викладених у вироку суду, повністю доведена сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав правильну юридичну оцінку, і нею не оспорюються.
Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї вини в судовому засіданні його винуватість в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_3 та в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, при обставинах викладених у вироку суду, повністю доведена сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Так, з показань свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні (т.2 а.с. 165) вбачається, що 16 грудня 2004 року вона прийшла до дому приблизно о 20 годині. В хаті з її сином були її знайомі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які сварилися та розпивали спиртні напої. Згодом між нею та її сином виникла суперечка з приводу розлиття нею горілки під час якої її син почав обзивати та наносити удари кулаками в обличчя. Хто її вдарив сокирою по голові вона не пам»ятає. Після цього ОСОБА_2 взяла сокиру і почала наносити йому удари сокирою, вона була дуже розлючена і кричала що вб»є його. ОСОБА_1 також наносив удари сокирою ОСОБА_3.
З показань допитаної в якості обвинуваченої ОСОБА_2 22 грудня 2004 року (т.1 а.с. 102-105) вбачається, що після того як вона закінчила наносити удари сокирою ОСОБА_1 взяв сокиру з-під дверей і наніс ще два-три удари ОСОБА_3 в область шиї.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 (т.2 а.с. 164) пояснила, що 23 листопада 2004 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин на території свого господарства вона побачила підсудного ОСОБА_1, який дерев'яним коликом бив її собак. Вона сказала йому, щоб він не бив собак, але він не послухав її. Потім підійшов до неї і ударив дерев2яним коликом по правій руці, збив її з ніг і почав копати ногами. Коли вона піднімалась на ноги, він знову кидав її на землю.
З показань свідка ОСОБА_5 (т.2 а.с. 165) вбачається, що він не бачив як ОСОБА_1 бив потерпілу ОСОБА_3, однак підсудний потім сам про це говорив.
Крім показів свідків винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах підтверджується ще й письмовими доказами по справі, зокрема, протоколом огляду місця події від 17 грудня 2004 року (т.1 а.с. 2-12), протоколом особистого обшуку ОСОБА_1 від 17 грудня 2004 року (т.1 а.с. 38), висновком судово-медичної експертизи № 973 (т.2 а.с. 14-18), висновком медико-криміналістичної експертизи №14-МК (т.2 а.с. 58-62), висновком судово-імунологічної експертизи №149 від 28 лютого 2005 року (т.2 а.с.46-55), висновком судово-медичної експертизи №3466 від 22 грудня 2004 року (т.1 а.с.210) та іншими матеріалами справи.
Таким чином, наведені вище докази свідчать про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 125 КК України, а невизнання вини підсудним ОСОБА_1, судом першої інстанції правильно розцінено як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини.
Отже, посилання засудженого в апеляції на неповноту досудового слідства, свою та своєї співмешканки невинуватість спростовуються вказаними вище матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів судової палати у кримінальних справах вважає безпідставними посилання засудженого ОСОБА_1 на незаконні методи слідства, які були застосовані до нього на досудовому слідстві, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які скарги засудженого з цього приводу до відповідних органів.
Відповідно до п.З ч.1 ст.81 КПК України, речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема, з протоколу судового засідання засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні такого клопотання не заявляв, отже, судом першої інстанції у відповідності до вимог закону вирішив питання про речові докази.
Посилання засудженого а апеляції на безпідставне задоволення судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 про стягнення на її користь 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди є необгрунтованими, оскільки, суд мотивував своє рішення про задоволення цивільного позову, врахував при цьому похилий вік потерпілої, характер тілесних ушкоджень та їх наслідки, глибину моральних страждань, що супроводжувались тривогою, приниження і страх, яких зазнала потерпіла.
Що стосується міри покарання, то суд, при її призначенні у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а тому призначив ОСОБА_1 таке покарання, яке необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію останнього - без задоволення.
Головуючий Г.М.Гончарук
Судді: В.І. Руляков
Л.Г. Івасюк