^І

Справа № 22ас-1269       2006 р.

Категорія             38

1

КОПІЯ

Рішення ухвалено під головуванням

Зайцева А.Ю. Доповідач   Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області вад 16.10.2006 року.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: НагорнякаВА.

Суддів:     Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі Пшеничній Л.В. Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами Управління державного казначейства у Вінницькій області та Сектору міграційної служби у Вінницькій області

на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Відділу міграційної служби у Вінницькій області, Управління державного казначейства у Вінницькій області про визнання протиправними дій та рішень, відшкодування моральної шкоди, -

Встановила:

В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу міграційної служби у Вінницькій області, Управління державного казначейства у Вінницькій області про визнання протиправними дій та рішень, відшкодування моральної шкоди.

В заяві зазначав, що він є громадянином республіки Узбекістан та 23.12.2005 року звернувся до відділу міграційної служби у Вінницькій області із заявою про надання йому статусу біженця. Відповідачем 16.02.2006 року було прийняте рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця, про що йому було видано «Повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця» без номера та дати, з порушенням визначених в законі строків.

Крім цього відповідач в зазначеному повідомленні мотивував відмову, посилаючись на абзац 7 ст. 12 Закону України «Про біженців», але всупереч вимогам цієї норми Закону не виклав причини відмови в оформленні документів. І йому -позивачу не відомо, з яких підстав йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця.

Він - позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови йому в оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця,

2

а тому просив:

визнати протиправними дії Відділу міграційної служби у Вінницькій області в частині видачі йому повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця;

визнати протиправними дії Відділу міграційної служби у Вінницькій області в частині розгляду заяви щодо видачі йому - позивачу повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця з порушенням строків визначених Законом України «Про біженців»;

визнати протиправним рішення Відділу міграційної служби у Вінницькій області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця від 16.02.2006 року та скасувати його;

зобов'язати відділ міграційної служби у Вінницькій області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця.

Крім того внаслідок протиправних дій Відділу міграційної служби у Вінницькій області він - позивач зазнав моральної шкоди, розмір якої оцінив в 500 гривень та просив відшкодувати її з державного бюджету України.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині оскарження протиправних дій Відділу міграційної служби у Вінницькій області задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3,40 грн.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління державного казначейства у Вінницькій області просить постанову суду змінити в частині стягнення з держбюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 3,40 грн., стягнувши зазначену суму з Відділу міграційної служби у Вінницькій області, оскільки стягнення цих коштів з держбюджету є незаконним.

В апеляційній скарзі Сектор міграційної служби у Вінницькій області просить постанову суду змінити в частині задоволених вимог, як прийняту з порушенням вимог закону. В апеляційній інстанції представник цього відповідача уточнив вимоги скарги і просив постанову суду скасувати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів та представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню по слідуючих підставах.

Задоволюючи вимоги ОСОБА_1 в частині оскарження дій Відділу міграційної служби суд виходив з того, що при розгляді заяви позивача та вирішенні питання про надання йому статусу біженця даним відповідачем були порушенні вимоги ст.ст. 1, 12 ЗУ «Про біженців». Однак такий висновок суду не можна вважати обгрунтованим, оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд дає оцінку доказам, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Проте, вирішуючи даний спір, суд надав перевагу доводам позивача та його представників.

з

Доводи-заперечення відповідача - Відділу міграційної служби стосовно порядку і строків розгляду заяви ОСОБА_1 про надання статусу біженця, щодо оформлення «Повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця» суд ретельно не перевірив.

Зобов'язуючи Відділ міграційної служби прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання ОСОБА_1 статусу біженця, суд належним чином не з'ясував наявність підстав у позивача для надання йому статусу біженця.

Суд в постанові не вказав докази, на яких грунтуються його висновки та не зазначив мотиви, з яких він прийняв до уваги чи відхилив ті чи інші докази, які були представлені сторонами і знаходяться в матеріалах справи, чим порушено вимоги ст. ст. 159, 163 (п. 3) КАС України.

Крім цього, в ході розгляду справи в апеляційній інстанції з'ясовано, що в провадженні суду 1-ої інстанції знаходяться ще кілька справ за позовами позивача до Відділу міграційної служби, які також стосуються питання звернення ОСОБА_1 за наданням йому статусу біженця. Ця обставина та питання щодо можливості об'єднання цих позовів в одне провадження судом не досліджувались.

Вказавши в резулютивній частині постанови про стягнення з держбюджету України на користь позивача судових витрат в сумі 3,40 грн., суд в мотивувальній частині постанови взагалі не вказав, яким законом він керувався, розподіляючи судові витрати таким чином.

За таких обставин постанова суду залишатись в силі не може, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 198,204,205,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління державного казначейства у Вінницькій області та Сектору міграційної служби у Вінницькій області задоволити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця з дня проголошення.