ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

22 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/5030/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі

до: ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач подав до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі розрахунок самостійно визначеного платником зобов'язання зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, проте в добровільному порядку внески не сплатив. Станом на 30.08.2012 року, сума заборгованості відповідача становить 782 грн. 34 коп. Судом, в порядку ст. 183-2 КАС України при розгляді даної справи застосоване скорочене провадження, яке було відкрито ухвалою від 02.11.2012 року.

На виконання вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України копія вказаної ухвали надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримане відповідачем 09.11.2012 р. Одночасно йому було запропоновано у 10-денний строк з дня одержання ухвали подати заперечення проти позову, але він їх не подав, хоча і заяви про визнання позову через канцелярію суду не надав.

З огляду на викладене суд вважає можливим розглянути дану справу у скороченому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши наведені позивачем обставини, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в УПФ України у Липовецькому районі та у спірний період був платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-VI) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-VI встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 статтею 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п.5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

"Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно із ст. 20 Закону № 1058-VІ обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Судом встановлено, що протягом 2010 року ОСОБА_1, будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, сплату страхових внесків у розмірах, передбачених Законом, в повному обсязі не проводив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 782,34 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно із ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, відповідно до ст. 2 якого дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внекску.

Відповідно до п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлялася вимога № Ф Ф461 від 29.06.2011 року про сплату боргу в сумі 782,34 грн., яка у встановленому порядку ним оскаржена не була.

Приписами абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону 1058-IV передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до абзацу 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати зарплати.

Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі кошти в сумі 782,34 грн. (сімсот вісімдесят дві гривні 34 коп.)

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна