АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року                                                          м. Вінниця

Колегія   суддів   судової   палати   з   цивільних   справ   Апеляційного   суду Вінницької області у складі:

головуючого : Ковальчука О.В., суддів : Іващука В.А., Колоса С.С., при секретарі : Цехмістер О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"            в особі Вінницької обласної дирекції(далі АППБ "Аваль") до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення заборгованості по кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2до АППБ "Аваль" про визнання договорів поруки недійсними, за апеляційною скаргою АППБ "Аваль" на рішення Іллінецького районного суду від 19 червня 2006 року,

встановила:

У березні 2004 року АППБ "Аваль" звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 жовтня 2002 року між АППБ "Аваль" і Сільськогосподарським акціонерним товариством відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Кам'яногірське"(далі CAT "Кам'яногірське")було укладено кредитний договір № НОМЕР_1 на суму 488000 гривень строком до 14 квітня 2003 року із сплатою 28% річних. В подальшому, шляхом укладення додаткових угод, розмір кредиту, розмір відсоткової ставки за користування ним змінювались, дія договору була продовжена до 01.11. 2003 року.

15 жовтня 2002 року між АППБ "Аваль" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були укладені договори порукиНОМЕР_2 та НОМЕР_3, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли на себе зобов'язання перед АППБ "Аваль" відповідати по зобов'язаннях CAT "Кам'яногірське", які витікають з умов кредитного договоруНОМЕР_1 від 15 жовтня 2002 року, укладеного між АППБ "Аваль" та CAT "Кам'яногірське".

Оскільки CAT "Кам'яногірське" порушило свої обов'язки за кредитним договором,     АППБ  "Аваль"  просив  стягнути  на  його  користь  солідарно  з

Справа №22-2461  2006 р. Категорія:   18     Рішення у суді 1 інстанції ухвалено під головуванням Дєдова М.C

Доповідач: Ковальчук О.В.

 

поручителів  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  заборгованість  за  цим договором у сумі 402599 грн. 33 коп.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічним позовом до АППБ "Аваль" про визнання названих договорів поруки недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що на порушення умов цих договорів АППБ "Аваль" та CAT "Кам'яногірське" уклали додаткові угоди про збільшення суми кредиту на 200000 грн. без їх - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмової згоди на це, а також, що договори укладено без згоди їх дружин, хоча за умовами договорів може бути накладено стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю, що суперечить положенням глави 8 СК України.

До участі у справі у якості відповідача за первинним позовом судом притягнуто CAT "Кам'яногірське".

Рішенням Іллінецького районного суду від 19 червня 2006 року у позові АППБ "Аваль" відмовлено, зустрічний позов задоволено.

У апеляційній скарзі АППБ "Аваль" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду -скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовів з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами наступні обставини.

15 жовтня 2002 року між АППБ "Аваль" і CAT "Кам'яногірське" було укладено кредитний договір №НОМЕР_1 на суму 488000 гривень строком до 14 квітня 2003 року із сплатою 28% річних.

15 жовтня 2002 року між АППБ "Аваль" та громадянином ОСОБА_1 був укладений договір поруки НОМЕР_3, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання перед АППБ "Аваль" відповідати по зобов'язаннях CAT "Кам'яногірське", які витікають з умов кредитного договору №НОМЕР_1 від 15 жовтня 2002 року, укладеного між АППБ "Аваль" та CAT "Кам'яногірське".

15 жовтня 2002 року між АППБ "Аваль" та громадянином ОСОБА_2 був укладений договір порукиНОМЕР_2, відповідно до якого ОСОБА_2 також взяв на себе зобов'язання перед АППБ "Аваль" відповідати по зобов'язаннях CAT "Кам'яногірське", які витікають з умов кредитного договору №НОМЕР_1 від 15 жовтня 2002 року.

На умовах п.5.1, вказаного кредитного договору, АППБ "Аваль" відкрив Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_4 та надав з нього меморіальним ордером № НОМЕР_5від 15.10.2002 року кредитні кошти в сумі 488000 гривень.

Відповідно до додаткової угоди НОМЕР_6 до вказаного кредитного договору АППБ "Аваль" та CAT "Кам'яногірське" прийшли до згоди про збільшення розміру кредиту до 688000 гривень з 17.12.2002 року.

АППБ "Аваль" згідно меморіального ордеру № ТК НОМЕР_1 від 26.12.2002 року додатково надав кредитні кошти в сумі 200000 гривень.

2

 

13.01.2003 року, згідно додаткової угоди №2 до вказаного кредитного договору, сторони прийшли до згоди про встановлення відсоткової ставки за користування кредитом на рівні 26 відсотків річних з 13 січня 2003 року.

14.04.2003 року, згідно додаткової угоди №3 до вказаного кредитного договору, сторони прийшли до згоди про перенесення строку погашення кредиту на 07.05.2003 року.

8.05.2003 року, згідно додаткової угоди №4 до вказаного кредитного договору, сторони прийшли до згоди про перенесення строку повернення кредиту у сумі 688000 гривень до 01.11.2003 року.

Відповідно до кредитного договору та додаткових угод до нього CAT "Кам'яногірське" взяв на себе зобов'язання повернути кредит в строк до 01 листопада 2003 року та сплачувати відсотки за кредит платіжним дорученням на рахунок доходів АППБ "Аваль" №НОМЕР_7 не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця, але взяті на себе зобов'язання в повній не виконав.

Станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції борг CAT "Кам'яногірське" перед АППБ "Аваль" за кредитом становив 399 165 грн. 33 коп.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсними укладених між ними та АППБ "Аваль" договорів поруки, суд першої інстанції виходив з того, що на порушення вимог ст.62 ЦК України 1963 року та ст.ст.237, 244 ЦК України 2003 року ці договори зі сторони банку укладено особою, яка не мала на те повноважень, що договори укладено без згоди дружин ОСОБА_2 та ОСОБА_1, хоча за умовами договорів може бути накладено стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю, що суперечить положенням ст.23 КпШС України, у зв'язку із чим їх слід визнати недійсними на підставі ст.48 ЦК України 1963 року та ст.215 ЦК України 2003 року.

Однак із такими висновками суду не можна погодитись із наступних підстав.

Відповідно до ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 9 названих положень ЦК України 2003 року передбачено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

За таких обставин визнавши оспорювані договори поруки недійсними на підставі ЦК України 2003 року, суд допустив невірне застосування норм матеріального права, оскільки положення цього кодексу до вказаних цивільних відносин не застосовуються.

З

 

Згідно ч.І ст.48 ЦК України 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Не можна погодитись із висновком суду про те, що на порушення вимог ст.62 ЦК України 1963 року договори поруки зі сторони банку укладено особою, яка не мала на те повноважень, оскільки:

по-перше аналіз змісту довіреності представника АППБ "Аваль", який укладав ці договори, не дає підстав однозначно вважати, що він не мав повноважень на їх укладення;

по-друге із матеріалів справи вбачається, що АППБ "Аваль" у наступному схвалив, укладені її представником договори поруки, що відповідно до ч.2 ст.63 ЦК України 1963 року навіть у разі укладення угод не уповноваженою особою, робить угоди дійсними з моменту їх укладення;

по-третє із наявних у справі позовних заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що вони не просили визнати оспорювані договори недійсними з підстав укладення їх зі сторони банку неповноважною особою, тому суд, визнавши ці договори недійсними з таких підстав, вийшов за межі заявлених вимог, чим порушив вимоги ст11 ЦПК України, якою проголошено принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Не можна визнати обґрунтованими висновки суду про те, що укладення оспорюваних договорів без згоди дружин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суперечить положенням ст.23 КпШС України, у зв'язку із чим їх слід визнати недійсними, оскільки аналіз змісту статей 191 ч.З ЦК України 1963 року, відповідно до якої договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі, та 23 КпШС України, зі змісту якої вбачається, що при укладенні угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, і лише для укладення угод, які потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі, не дає підстав вважати, що укладення договору поруки без згоди дружини є порушенням ст.23 КпШС України. Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у підпункті "д" п.16 його постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3 відсутність згоди другого дружини на відчуження спільного майна може бути підставою для визнання недійсною угоди в тому випадку, коли угода потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення (ст. 23 КпШС) або судом встановлено, що сторони (сторона) в угоді діяли недобросовісно.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що на порушення умов договорів поруки АППБ "Аваль" та CAT "Кам'яногірське" уклали додаткові угоди про збільшення суми кредиту на 200000 грн. без їх - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмової згоди на це і висновки суду про те, що зі змісту копій повідомлень на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.12-17), якими АППБ "Аваль" доводив до відома ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про внесені до кредитного договору №НОМЕР_1 від 15.10.2002 року зміни видно, що це не отримання згоди поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на внесення змін до зобов'язання - кредитного договору, а інформування їх про зміни які вже внесені, не можна визнати обгрунтованими, оскільки перед їх підписами на вказаних повідомленнях однозначно зазначено, що вони саме не заперечують проти збільшення суми по кредитному договору та продовження

4

 

строку його дії, а не про їх повідомлення про це. Крім того, навіть у разі відсутності названої згоди на внесення змін до кредитного договору, позивачами не доведено, що це є підставою для визнання договорів поруки недійсними.

За таких обставин рішення суду у частині задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АППБ "Аваль" про визнання договорів поруки недійсними слід скасувати у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, у задоволенні цього позову - відмовити.

Відмовляючи у позові АППБ "Аваль" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, суд виходив з того, що оспорювані договори поруки є недійсними як укладені з порушенням вимог закону, тому вони не породжують наслідків для ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що як зазначено вище у цьому рішенні є безпідставним, а також, що порука припинилась згідно ч.1 ст.559 ЦК України 2003 року, зокрема у зв'язку із зміною зобов'язання АППБ "Аваль" без згоди поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, внаслідок чого збільшилась їх відповідальність, з чим також не можна погодитись, оскільки як зазначено вище кредитний договір було змінено за згодою вказаних поручителів, а положення ч.І ст.559 ЦК України 2003 року до цих цивільних відносин, як виниклих до набрання ним чинності, не застосовуються.

Крім того відмовляючи у позові АППБ "Аваль" суд виходив також із того, що строк виконання зобов'язання визначений моментом вимоги, тому відповідальність поручителів відповідно до ч.2 ст.194 ЦК України 1963 року припинилась після закінчення одного року з дня укладення договорів поруки, тобто 16.10.2003 року.

Однак із таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 194 ЦК України 1963 року порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Із зазначених вище кредитного договору №НОМЕР_1 та додаткових угод до нього вбачається, що CAT "Кам'яногірське" взяв на себе зобов'язання повернути АППБ "Аваль" кредит в строк до 01 листопада 2003 року, що було письмово погоджено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Із матеріалів справи вбачається, що АППБ "Аваль" звернувся до суду з позовом до поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту у березні 2004 року(вх. НОМЕР_8), тобто після спливу трьох місяців з дня настання строку зобов'язання, що відповідно до ч.2 ст. 194 ЦК України 1963 року є підставою для припинення поруки, а відтак і підставою відмови у задоволенні цього позову.

За таких обставин рішення суду у цій частині через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також як ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права слід

5

 

скасувати,   ухвалити   нове,   яким   відмовити   у  позові   АППБ   "Аваль"   до , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту з наведених вище підстав.

Оскільки у задоволенні як первинного, так і зустрічного позову відмовлено, сторонам, понесені ними судові витрати, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України не присуджуються.

На підставі викладеного та ч1 ст.48, ч.2 ст.194 ЦК України 1963 року, керуючись ст.ст.10, 60, 307, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу АППБ "Аваль" задовольнити частково.

Рішення Іллінецького районного суду від 19 червня 2006 року скасувати.

У задоволенні позову Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення заборгованості по кредиту та у зустрічному позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2до Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції про визнання договорів поруки недійсними відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Судді:  

 

6