АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року                                                                                      м. Вінниця

Колегія   суддів   судової  палати  з   цивільних   справ   Апеляційного   суду Вінницької області у складі:

головуючого : Ковальчука О.В., суддів :Івашука В.А., Колоса С.С., при секретарі :Цехмістер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Військової частини А-2502 про стягнення надбавки за безперервну службу, з апеляційною скаргою Військової частини А-2502 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2006 року,

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому зазначав, що він проходив дійсну військову службу у Військовій частині А-2502 та мав вислугу 13 років 9 місяців, до моменту введення надбавки, а відповідно до п.1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу" (далі Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003) у період з 01 травня 2003 року по 01 серпня 2004 року надбавка повинна була йому виплачуватись у розмірі 30% від грошового забезпечення, а з 01 серпня 2004 року по 01 квітня 2005року у розмірі 50% щомісячної надбавки за безперервну службу. Виплачуючи надбавку в заниженому розмірі відповідач тим самим зрівняв позивача з особами, у яких стаж військової служби є меншим, що не відповідає вимогам ст.24 Конституції України. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив визнати дії командування військової частини А-2502 щодо нарахування та виплати щомісячної надбавки за безперервну службу у заниженому розмірі незаконними, зобов'язати цю військову частину здійснити доплату вказаної надбавки.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2005 року постановлено позов задовольнити, зобов'язати Військову частину А-2502 провести    ОСОБА_1 доплату різниці між фактично виплаченою

Справа №22 ас- 1300 2006 р.       Категорія: 38        Головуючий у суді першої інстанції Фінагеєв В.О.

Доповідач: Ковальчук О.В.

надбавкою у розмірах передбачених Указом Президента України №389 від 05 травня 2003 року, а саме 30% грошового утримання з 01 травня 2003 року по 01 серпня 2004 року та 50% грошового утримання з 02 серпня 2004 року по 01 квітня 2005 року. Стягнуто з Військової частини А-2502 на користь держави судового збору   51 грн.

У апеляційній скарзі Військова частина А-2502 просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду - скасувати і ухвалити нову, якою у позові відмовити з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 надбавка за безперервну військову службу у розмірі 30% повинна виплачуватись йому з 01 травня 2003 року по 01 серпня 2004 року, а з 01 серпня 2004 року по 01 квітня 2005року у розмірі 50% .

Однак, з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права.

Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/2003 Міністрові Оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50%), понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90%». Статтею 2 цього Указу встановлено, що виплата надбавок за цим Указом здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

На виконання Указу Міністром Оборони був виданий наказ №149 від 26 травня 2003 року "Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу", пунктом 2 якого встановлено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра Оборони України. Зазначений наказ як нормативно-правовий акт Міністра Оборони України пройшов у Міністерстві юстиції України правову експертизу на відповідність чинному законодавству і зареєстрований 28 травня 2003 року за №411/7732.

Командування військової частини не мало повноважень самостійно визначати розмір зазначеної надбавки і діяло в межах своєї компетенції. Як вбачається з матеріалів справи виплата надбавки ОСОБА_1 проводилась у повному обсязі на підставі відповідних розпоряджень Міністра Оборони, якими визначались її розміри.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Військової частини А-2502 задовольнити.

2

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2006 року скасувати.

У позові ОСОБА_1до Військової частини А-2502 про визнання дій командування цієї військової частини щодо нарахування та виплати щомісячної надбавки за безперервну службу незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та доплату цієї надбавки - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом одного місяця після набрання нею законної сили постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.