копія
Справа 2203/2066/2012 року
№11/2290/618/ 2012 року Головуючий в 1-й інстанції Цермолонська Л.С.
Категорія ч.2 ст.307,ч.2 ст.389 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.09.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Бондар В.В., Суслова М.І.,
з участю секретаря Лук'янчук О.М.,
прокурора Ратушняка Ю.І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Волочиського районного суду від 19 липня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні якого знаходиться троє неповнолітніх дітей, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого Підволочиським районним судом Тернопільської області 21 березня 2012 року за ч.1 ст.185 КК України до 80 годин громадських робіт, з яких відбув 24 години,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст.389 КК України і призначено покарання:
- за ч.2 ст.307 КК України -6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.2 ст.389 КК України - 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст.71 КК України повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Підволочиського районного суду від 21 березня 2012 року, із застосуванням п. г ст.72 КК України, і остаточно призначено покарання у виді 6 років і 7 днів позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Зараховано в строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_1 під вартою з 15 травня 2012 року по 19 липня 2012 року.
Долю речових доказів вирішено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДКЦ УМВС України в Хмельницькій області 1234 грн. 48 коп. судових витрат за проведення судово-хімічних експертиз.
За вироком суду ОСОБА_1, будучи раніше судимим Підволочиським районним судом Тернопільської області за вчинення крадіжки, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочини.
На початку квітня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись за залізничним вокзалом смт. Підволочиськ Тернопільської області, неподалік колій знайшов поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження із специфічним запахом коноплі, яку залишив собі та зберігав при собі з метою збуту.
23.04.2012 року близько 18:30 год. неподалік заводу «Номінал», що по вул. Незалежності в м. Волочиськ, з метою отримання матеріальної винагороди ОСОБА_1 збув - продав ОСОБА_3 за 100 грн. 13,36 г особливо небезпечного наркотичного засобу -канабісу.
27.04.2012 року близько 16:00 год. неподалік Волочиського аграрно-професійного ліцею, що по вул. Запорізькій в м. Волочиськ, ОСОБА_1 повторно з метою отримання матеріальної винагороди незаконно збув - продав ОСОБА_3 за 120 грн. 23,93 г особливо небезпечного наркотичного засобу -канабісу.
Крім цього, ОСОБА_1, якого було засуджено до громадських робіт, ухилився від відбування цього виду покарання за наступних обставин.
21 березня 2012 року вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст.185 КК України і призначено покарання у виді вісімдесяти годин громадських робіт. 25.04.2012 року ОСОБА_1 з'явився в кримінально-виконавчу інспекцію, де старшим інспектором Підволочиського районного підрозділу Гусятинського міжрайонного відділу КВІ в Тернопільській області Флерчук Н.Л. він був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, про що в останнього було відібрано розписку, в якій його було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування даного виду покарання згідно ч.2 ст.389 КК України, а також було оголошено під розписку постанову про встановлення днів явки на реєстрацію. Цього ж дня, старшим інспектором КВІ засудженого ОСОБА_1 було направлено для відбування даного виду покарання, відповідно до направлення №352 від 25.04.2012 року, у Підволочиський районний будинок культури та повідомлено, що початком відбування покарання є 26.04.2012 року. Відповідно до наказу №13 від 25.04.2012 року, виданого Підволочиським РБК, ОСОБА_1 було допущено до відбування покарання у виді виконання громадських робіт, термін проходження яких обчислювався з 26.04.2012 року.
Проте ОСОБА_1 ухилявся від відбування даного виду покарання, що виразилось у нез'явленні його без поважних причин до Підволочиського районного будинку культури для відбування громадських робіт, а саме: 4 (чотири) години 26.04.2012 року, 4 (чотири) години 27.04.2012 року, 4 (чотири) години 28.04.2012 року, 4 (чотири) години 03.05.2012 року, 4 (чотири) години 04.05.2012 року. Таким чином, в квітні 2012 року, ОСОБА_1 взагалі не відпрацював жодної години громадських робіт, про що свідчать довідки в.о. начальника Підволочиського РБК та старшого інспектора відділу КВІ Підволочиського району. Крім того, в травні 2012 року ОСОБА_1 відпрацював 24 години із 80 годин згідно вироку суду, що мало місце 4 (чотири) години 07.05.2012 року, 4 (чотири) години 08.05.2012 року, 4 (чотири) години 10.05.2012 року, 4 (чотири) години 11.05.2012 року, 4 (чотири) години 14.05.2012 року та 4 (чотири) години 15.05.2012 року, чим умисно, без поважних причин, порушив встановлені йому табеля виходу на роботу, в результаті чого порушив покладені на нього обмеження. Крім цього, засуджений ОСОБА_1 без поважних на це причин не з'являвся на виклики до кримінально-виконавчої інспекції 13.04.2012 року та був відсутній на реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції без поважних причин 03.05.2012 року.
За змістом апеляції засудженого він просить вирок змінити: пом'якшити йому покарання, оскільки призначене судом першої інстанції, на його думку, є занадто суворим. При цьому просить врахувати такі пом'якшуючі обставини, як його щире каяття, сприяння слідству, а також те, що на його утриманні перебуває четверо дітей, з яких троє неповнолітніх.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочинів за вказаних у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.307 та ч.2 ст.389 КК України сторонами не оспорюються.
Покарання засудженому призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу підсудного та обставини, що пом'якшують покарання.
Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_1 вчинив два злочини, один із яких є тяжким, при оцінці особи винного виходив з того, що він характеризується посередньо, а обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття в скоєних злочинах, сприяння розкриттю злочинів, що від його злочинних діянь тяжких наслідків не наступило, а також те, що на його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей.
З наведеного убачається, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував і ті пом'якшуючі обставини, на які він посилається в апеляції.
Враховуючи кількість скоєних злочинів, серед яких є тяжкий, кількість епізодів збуту наркотичних засобів, а також те, що цей злочин ОСОБА_1 вчинив вже через місяць після його засудження за крадіжку, не відбувши покарання за попередній злочин, а один з епізодів збуту мав місце неподалік навчального закладу, що в сукупності вказує на підвищену суспільну небезпечність особи винного, колегія суддів вважає, що щире каяття, інші зазначені вище пом'якшуючі обставини та дані про особу засудженого дають підстави лише для призначення йому мінімального покарання, що передбачене санкцією ч.2 ст.307 КК України, але не можуть бути підставою для призначення йому більш м'якого покарання із застосуванням ст.69 цього Кодексу.
При цьому колегія суддів звертає увагу й на те, що наявність у засудженого дітей, троє з яких неповнолітні, не завадило йому вчиняти нові злочини через короткий період після його засудження за попередній злочин, до того ж, як повідомив сам засуджений апеляційному суду, він з сім'єю постійно не проживає (періодично живе у своїх „названих" батьків), а аліменти на утримання дітей стягуються з нього на підставі рішення суду.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання, у тому числі за сукупністю вироків, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для зміни вироку з пом'якшенням покарання не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Волочиського районного суду від 19 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого -без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко