Справа №22а/3358                                          Головуючий у суді 1 інст.:Діброва О.В.

    Категорія 26                                                     Доповідач у суді П інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

01 листопада 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого :  судці Франовської К.С.

судців :  Широкової Л.В., Товянської О.В. при секретарі : Забеліній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства Овруцький гірничо - збагачувальний комбінат «Кварцит» (далі ВАТ «Ов­руцький ГЗК «Кварцит»), Управління праці та соціального захисту населення Овру­цької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення кош­тів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 тра­вня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за останні три роки по виплатах, передбачених Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначав, що такі виплати проводи­лись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить в частині розміру цих виплат вимогам Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 03 травня 2006 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області просить постанову ска­сувати та ухвалити про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріа­льного права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні виплачуватись у розмі­рах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсу­тність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виклю­чно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обся­гів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компен­сації за роботу на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компен­саційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійс­нення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про на­явність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказа­них у постанові розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріальний за­кон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає скасуванню з відмовою у позові.

Суд встановив, що позивачем одержано виплати у розмірах, встановлених поста­новою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції і по­становляє про відмову у позові.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овру­цької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 травня 2006 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1у позові до відкритого акціонерного товариства Овруцький гірннчо-збагачувальннй комбінат «Кварцит», Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарже­на у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України про­тягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням Апеляційного суду.