Справа № 22/1663                                              Головуючий у 1 інстанції: Драчук М.П.

Категорія 4 0                                                                                      Доповідач: Головчук СВ.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 жовтня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В.

суддів Невмержицької Т.І., Ракаловича В.М.

при секретарі Прищепі О.А.

з участю позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі ци­вільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство (далі ДП СГП) „Чорнорудка", Інституту сільського господарства (далі інститут) „Полісся", Міністерства аграрної політики України про поновлення на роботі, визнання недійсними наказів про звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки визнання незаконними запису в трудовій книжці про звільнення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду від 21 червня 2006 року,

встановив:

в липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП СГП „Чорнорудка" про поновлення на роботі, стягнення серед­нього заробітку за час вимушеного прогулу. Він зазначав, що з 2001 року працював у відповідача на посаді директора та 6.05.2005 року був звільнений в зв'язку із зміною власника та передачею ДП СГП „Чорнорудка" до сфери управління Мінагрополі-тики України. Посилаючись на незаконність звільнення та те, що контракт з ним не розірвано, просив поновити його на посаді директора та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, зазначав, що відповідач на час звільнення не видав йому трудову книжку та не виплатив заробітну плату. Просив стягнути з відповідача 2 000 грн. заборгованості по заробітній платі.

В листопаді 2005 року позивач заявив вимоги до Інституту сільського господарства (далі інститут) „Полісся" позовні ви­моги про поновлення на посаді директора ДП СГП „Чорнорудка", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Він зазначав, що під час розгляду даної справи дізнався про припи­нення інститутом „Полісся" дії контракту з ним відповідно до наказу НОМЕР_1. Позивач зазначав, що споді­вався на продовження контракту та відповідачем при звільненні порушено вимоги ч.З ст.ЗЗ Закону України „Про статус депутатів місцевих рад", оскільки він є депутатом Ружинської районної ради.

Ухвалою Ружинського районного суду від 9 грудня 2005 року до участі в розгляді справи притягнуто в якості співвідповіда­ча Міністерство аграрної політики України.

В травні 2006 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимо­ги, заявив про відмову від позову в частині стягнення заборго­ваності по заробітній платі, оскільки з ним проведено повний розрахунок. Зазначив, що наказ НОМЕР_1 про його звільнення виданий неправомочним органом. Мінагрополітики відповідно до вимог ч.2 ст.Зб КЗпП своєчасно не вирішило пи­тання про припинення трудового договору, тому саме з цього відповідача просив стягнути середній заробіток за час вимуше­ного прогулу, починаючи з 29.04.2005 року. Крім того, посилаю­чись на те, що ДП СГП „Чорнорудка" не видає йому трудову книж­ку, просив стягнути на його користь з цього відповідача серед­ній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.

Рішенням Ружинського районного суду від 21 червня 2006 року в позові відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Позивач посилається на те, що суд неправильно застосував норми матері­ального права. В рішенні відсутнє обґрунтування висновків су­ду, а лише містить перелік доказів. Суд не застосував ст.39-1 КЗпП.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких під­став.

Відмовляючи в позові суд розглянув спір та ухвалив рішен­ня за позовом ОСОБА_1 до одного відповідача - ДП СГП „Чорнорудка".

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Як видно з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 тричі уточнював позовні вимоги та заявляв нові до різних від­повідачів: ДП СГП „Чорнорудка", Інституту сільського господар­ства „Полісся", Міністерства аграрної політики України (а.с.2,3,49,50,151-153) .

Зазначені відповідачі притягувались судом до участі в справі відповідно до ухвал від 29.11.2005 року, 9.12.2005 ро­ку. Проте суд не розглянув позовні вимоги до Інституту „Поліс­ся" та Міністерства аграрної політики України. Цей недолік не може бути усунений шляхом ухвалення додаткового рішення.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що рішен­ня суду підлягає скасуванню згідно з ч.І п.5 ст.311 ЦПК з на­правленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.209, 305, 307, 311, 313-315,317 ЦПК Украї­ни, суд

Ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задово­льнити частково.

Рішення Ружинського районного суду від 21 червня 2006 ро­ку скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.