1

Справа 22/1770                                                                  Головуючий у 1 інст.  Шелепа А.А.

категорія 33                                                                                            Доповідач Кашапова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 жовтня 2006 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого  - Кашапової Л.М.

суддів       - Плотіциної Н.А., Омельчука М.І.

при секретарі - Константіновій І.А.

з участю  представників позивача, відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 липня 2006 року -

встановив:

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні закріпленою за позивачкою частиною присадибної земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого сараю.

Посилались на те, що їй належить 1/2 ід.часток в будинку АДРЕСА_1. Співвласниками будинку являються також відповідачка ОСОБА_2, якій належать 79/600 ід.часток вказаного домоволодіння та ОСОБА_3, якій належать 221/600 ід.частина.

Зазначала, що ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26.02.2004 року, встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою, відповідно до якого їй виділено 344 кв.м землі, а ОСОБА_2 - 65 кв.м. і в порядку виконання вказаного судового рішення встановлено межі земельних ділянок на місцевості.

Позивачка вказувала, що вона позбавлена можливості використовувати землю за призначенням і на власний розсуд, оскільки на відведеній їй земельній ділянці розташований самовільно збудований відповідачкою сарай.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від,17.07.2006 року

позов задоволено.                                                                                               

Зобов'язано ОСОБА_2 на протязі місяця з дня вступу рішення в законну силу знести сарай, який позначений лід літерою "В" і знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1.

У випадку невиконання покладеного на відповідачку обов'язку вищезгаданні дії дозволено провести позивачці ОСОБА_1 з послідуючим стягненням з ОСОБА_2 понесених при цьому витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2  в доход держави   8грн.  50коп. державного мита.

В  апеляційній  скарзі  ОСОБА_2  просить  рішення  суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам,  а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд не врахував, що сарай під літерою "В" на плані землекористування вона придбала за договором купівлі-продажу, а тому його не можна вважати самовільно збудованим.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 і їм відповідно належить 1/2 ід.ч. та 79/600 ід.ч. домоволодіння /а.с.4/.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26.02.2004 року, яке вступило в законну силу і відповідачкою не оскаржувалось, встановлено порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за вказаним домоволодінням, між його співвласниками за першим варіантом висновку технічної експертизи /ОСОБА_1 виділено 344 кв.м присадибної земельної ділянки, ОСОБА_2 - 65 кв.м/, при якому розташування спірного сараю до уваги не приймалося, оскільки він був побудований самовільно, що підтверджується записом в експлікації на ксерокопії генерального плану землекористування /а.с.5-7,9-12/.

В судовому засіданні відповідачка підтвердила факт використання для власних потреб будівлі сараю, яка розташована на земельній ділянці позивачки.

За даних обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованого сараю на земельній ділянці позивачки.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи в частині самовільного зведення спірної споруди є необгрунтованими.

Самовільний характер зведення сараю "В" на земельній ділянці, відведеній ОСОБА_1, підтверджено документально і посилання апелянта на те, що сарай був збудований ще попереднім власником квартири, з яким вона уклала договір-купівлі-продажу, не дає підстав для визнання узаконеною спірної споруди, оскільки відповідачка на час розгляду справи не отримувала дозволу архітектурно-будівельної комісії Житомирського міськвиконкому на будівництво сараю.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення судом норм процесуального закону чи неправильне застосування норм матеріального закону, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і постановив законне і обгрунтоване рішення. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.218,307,308,314,317 ЦПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.