Справа № 22-8149/2006                                 Головуючий у 1 інстанції Ґонтар А.Л.

Категорія   39                                              Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 року                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Біляєвої О.М.

при секретарі Стефановій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Дружківський   машинобудівний   завод"   про   визнання   наказу   недійсним   та відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на невірну оцінку судом доказів, наданих сторонами. Ним було заявлено відвід головуючій з приводу невірного розгляду справи, яку розглянуто 3 та 7 липня 2006 р., а в протоколі судового засідання зазначено, що до 12.07.2006 p., що, на його думку, свідчить про фальсифікацію судового розгляду. В протоколі судового засідання допущено неправильність та неповноту. Судом 7.07.2006 р. не ухвалено вводної та резолютивної частин рішення, повне рішення проголошено 12.07.2006 р. за нетривалий час, в цей день йому відмовлено в ознайомленні з протоколом судового засідання.

В засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду, ухвалення нового про задоволення позову, а представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення та залишення без зміни рішення суду.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що 2.09.2003 р. його прийняли на роботу в цех НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з нормальними умовами праці, а не з підвищеною небезпекою, за розпорядженням від 7.04.2006 р. було організовано заняття 12,13 квітня 2006 р. з питань охорони праці з підвищеною небезпекою, наказом від

 8.04.2006 p.НОМЕР_1 йому оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання цього розпорядження, копії якого він не отримав, з ним його не ознайомили, вважає цей наказ незаконним, оскільки він не отримав особистого розпорядження від начальника цеху ОСОБА_3. щодо необхідності проходження навчання, вважає, що адміністрація порушила умови укладеного з ним 2.09.2003 р. трудового договору.

Просив визнати наказ НОМЕР_1 від 18.04.20015 р. незаконним та скасувати його, визнати дії адміністрації ВАТ „ДМЗ" щодо надання розпорядження від 7.04.2006 р. відносно його незаконними, зобов'язати її укласти з ним трудову угоду на виконання робіт з підвищеною небезпекою або не порушувати укладений трудовий договір від 2.09.2003 p., стягнути на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 12 липня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги, просив скасувати незаконний наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення та у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на його користь 1000 грн.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, вірно визначив характер правовідносин та дав їм належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір, висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено позовних вимог.

Судом встановлено, що наказом НОМЕР_2 позивача було прийнято на роботу 2.09.2003 р. ІНФОРМАЦІЯ_1, в наказі зазначено, що він з умовами праці згодний, про що є його підпис (а.с. 4).

Відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника слюсар-ремонтник виконує капітальний і середній ремонт особливо складного обладнання машин і агрегатів, дизелів, стаціонарних двигунів внутрішнього згоряння, компресорних установок, монтаж, іспит, регулювання , здачу відремонтованого обладнання тощо ( а.с. 22-24).

Згідно з п. 104 наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005 р. вказані роботи віднесено до переліку робіт з підвищеною небезпекою (а.с. 28-33).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що робота позивача пов'язана з підвищеною небезпекою.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України „Про охорону праці" позивач, зайнятий на цій роботі, повинен щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативних актів з охорони праці.

Судом також встановлено, що згідно з розпорядженням відповідача від 7.04.2006 р. НОМЕР_3 були організовані заняття з навчання робочих цехів на право виконання робіт з підвищеною небезпекою (а.с. 26).

Позивача було особисто повідомлено про явку на навчання 12.04.2006 p., що підтверджено службовими листами від 10.04.2006 р. НОМЕР_4, НОМЕР_5 (а.с. 24-а), однак він на заняття 12 та 13 квітня 2006 р. не з'явився без поважних причин, чим порушив розпорядження адміністрації.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наказом НОМЕР_1 від 18.04.2006 р. (а.с.З), оскільки відповідачем при застосуванні до позивача стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани не порушено строку та порядку його застосування, дотримано вимог ст.ст. 148, 149 КЗпП України.

Оскільки доводи скарги не спростовують правових висновків суду, апеляційний суд вважає їх неспроможними.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України апеляційний суд,-

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.