Справа № Провадження №11-1566/12 11/1090/8318/12 Головуючий у І інстанціїРудюк
Категорія55Доповідач у 2 інстанції Орел
26.12.2012
____________________________________________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
22 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Орла А.І.
суддів Ященко І.Ю., Загоруйка В.В.
з участю прокурора Стаховської Н.О.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 24.09.2012 року, яким :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Золотоноша, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, виправдано за ч.3 ст. 358 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Цивільний позов Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області залишений без розгляду. Вироком також скасовано постанову про накладення арешту на майно від 03.12.2007 року, знято арешт з майна ОСОБА_3 та вирішене питання щодо речових доказів по справі.
Колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, органами досудового слідства ОСОБА_2, обвинувачується в тому, що він працюючи з 14.06.2006 року на посаді старшого державного інспектора - начальника Київського територіального відділу Верхньодніпровського державного басейнового управління Держрибінспекції, подав до бухгалтерії Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, акт № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ 396206 д.н.з. НОМЕР_1, який містить завідомо неправдиві відомості щодо його ремонту, для приховування факту його не проведення, за наступних обставин.
08.09.2006 року начальником Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі ВДБУОВЖР) ОСОБА_4 за пропозицією старшого державного інспектора - начальника Київського територіального відділу ОСОБА_2 укладено з ПП «ОСОБА_5.»договір № 875 про надання послуг по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів на суму 29 900,00 грн. На підставі даного договору для проведення ремонту на СТО ПП «ОСОБА_5.»в АДРЕСА_2 було доставлено автомобіль УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1, який рахувався за Київським територіальним відділом і є власністю Верхньодніпровського басейнового управління. 28 вересня 2006 року Верхньодніпровським ДБУОВЖР на виконання умов даного договору, на підставі рахунків фактур №/№ 83, 84, 85, 86, 87 від 22 вересня 2006 року, платіжним дорученням № 547 перераховано бюджетні кошти (КЕКВ 1135) на рахунок ПП «ОСОБА_6»у АКБ «Правекс-банк»в сумі 20 618,00 грн.
ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ремонт згаданого автомобіля не проводився, доповів начальнику Верхньодніпровського ДБУОВЖР ОСОБА_4 про завершення ремонту автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1.
29 вересня 2006 року для одержання автомобіля з ремонту ОСОБА_2 видано доручення серії ЯЗУ № 729253.
Того ж дня ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 в адміністративному приміщенні СТО ПП «ОСОБА_5, діючи з метою документально приховати факт не проведення ремонту, переконав працівника ПП «ОСОБА_5.»ОСОБА_6 та директора ОСОБА_5 у законності своїх дій, підписав з останнім акт технічного обслуговування № 44 від 29 вересня 2006 року, до якого внесено завідомо неправдиві відомості щодо виконання та прийняття робіт з ремонту автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1 на суму 20 618,00грн.
У кінці вересня на початку жовтня 2006 року зазначений акт ОСОБА_2 з метою приховання факту не проведення ремонту автомобіля подав до бухгалтерії Верхньодніпровського ДБУОВЖР в м. Вишгороді по вул. Шолуденка, 11 на підтвердження виконання ремонту автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1 і таким чином його використав.
Дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані як використання завідомо підробленого акту № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1 за ч. З ст. 358 КК України.
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 24.09.2012 року ОСОБА_2 виправдано за ч.3 ст. 358 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. Обґрунтовуючи своє рішення суд вказав, що пред'явлене підсудному обвинувачення свого підтвердження не знайшло, переконливих і беззаперечних доказів про наявність у діях ОСОБА_2 інкримінованих йому діянь не здобуто, тому підстав для винесення обвинувального вироку немає. Об'єктом злочину, передбаченого ст. 358 КК України є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення. Примітка до ст. 358 КК України дає визначення офіційного документу. Суд першої інстанції вважає, що, відповідно до вказаної примітки, акт № 44 технічного обслуговування автомобіля не можна вважати офіційним документом, так як він підписний ОСОБА_2, який не був наділений правом такого підпису, до того ж вказаний акт не скріплений мокрою печаткою. А оскільки судом вичерпано всі можливості встановлення офіційного походження вказаного акту, що є обов'язковим елементом складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, то суд визнає його неналежним доказом, оскільки джерело його походження невідоме, а тому не може бути оцінено як доказ.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 24.09.2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку із істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неповнотою судового слідства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що у вироку суду відсутнє посилання на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України в редакції станом на 2006 рік, що вносить неточність в кваліфікацію дій виправданого. В порушення вимог п. 10 ч. 1 ст. 324, 335 КПК України в резолютивній частині вироку відсутнє рішення про судові витрати по справі. Підставою для винесення виправдувального вироку суд зазначає відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, але у вироку відсутнє посилання на ч. 4 ст. 327 КПК України або на п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Апелянт вважає, що висновок суду про те, що, оскільки не встановлено джерело походження акту № 44 технічного обслуговування автомобіля, його не можна вважати офіційним документом, який є обов'язковим елементом складу злочину, спростовується матеріалами справи, в тому числі і тими, на які посилається у вироку суд, а саме - показами свідка ОСОБА_6, актом № 44 від 29.09.2006 року. У вироку суд наводить визначення офіційного документа, яке визначено в примітці до ст. 358 КК України. Однак, ст. 358 КК України була доповнена приміткою лише 07.04.2011 року, тобто його не можна брати до уваги, оскільки діяння в якому обвинувачується ОСОБА_2 мало місце в 2006 році. Висновок суду про те, що акт № 44 не є офіційним документом в розумінні ст. 358 КК України є хибним та не відповіли фактичними обставинами справи. ОСОБА_2 в ході розгляду справи судом заявлялось клопотання про призначення експертизи для встановлення чи являється акт № 44 офіційним документом. Призначення та проведення такої експертизи сприяло б усуненню наявних у справі суперечностей та остаточному встановленню істини по справі, однак вказане клопотання було залишено без задоволення.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію та вважає вирок суду незаконним, пояснення виправданого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши виправданому останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає.
Розгляд даної справи за апеляцією прокурора колегія суддів проводить на підставі КПК України в редакції 1960 року, у відповідності до п.11 Перехідних положень Кримінального процесуального Кодексу України в редакції 2012 року.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 інкриміновано використання завідомо підробленого документу - акту № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ -396206 державний номерний знак НОМЕР_1.
Доводи апеляції прокурора про хибність висновків суду першої інстанції стосовно невизнання акту № 44 технічного обслуговування автомобіля від 29.09.2006 року офіційним документом, колегія суддів знаходить безпідставними.
Кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 358 КК України ( в редакції, що діяла на час вчинення інкримінованих ОСОБА_2 дій ), настає лише за використання завідома підробленого документу. Цей документ повинен надавати певні права або звільняти від певних обов'язків особу, яка його використовує. Тобто, кримінальна відповідальність настає лише за використання особою певного документу з метою отримання певних прав або звільнення від певних обов'язків. На думку колегії суддів акт № 44 технічного обслуговування автомобіля від 29.09.2006 року є звичайним документом бухгалтерського обліку і в даному випадку не може бути визнаний предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України в редакції станом на 29.09.2012 року.
З пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення не вбачається, які права надавав чи від яких обов'язків звільняв ОСОБА_2 акт № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ -396206 д.н.з. НОМЕР_1.
Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що акт № 44 технічного обслуговування автомобіля не може бути визнаний офіційним документом та взагалі документом, який надає певні права або звільняє від певних обов'язків.
Що стосується доводів апеляції прокурора стосовно не зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині вироку рішення щодо речових доказів по справі та судових витрат, колегія суддів зазначає, що дані питання можуть бути вирішені судом першої інстанції в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України. До того ж колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у вироку вирішено питання щодо речових доказів по справі і тому посилання в апеляції щодо цього є безпідставними.
Безпідставним та необгрутованим знаходить колегія суддів і посилання в апеляції прокурора на відсутність посилання у вироку суду на ч. 4 ст. 327 або п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. В мотивувальній частині вироку суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки, зазначає про відсутність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому злочин. Відсутність посилання на зазначені в апеляції прокурора норми закону, не є підставою для скасування вироку суду.
Посилання в апеляції прокурора, як на підставу для скасування виправдувального вироку суду, на відсутність у вироку посилання на те, що ОСОБА_2 обвинувачується органами досудового слідства за ч. 3 ст. 358 КК України в редакції станом на 2006 рік, на думку колегії суддів не є безумовною підставою для скасування виправдувального вироку суду.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора та знаходить за необхідне апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 24.09.2012 року, щодо ОСОБА_2, без змін.
С У Д Д І :