ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.12 Справа № 26/5014/2710/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь" -металургійний завод", м.Донецьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

про стягнення заборгованості за договором №306776 від 15.10.2010 в сумі 3061 грн. 62 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача -не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором №306776 від 15.10.2010 в сумі 3061 грн. 62 коп.

Поясненням по справі №17/234 від 14.12.2012 позивач повідомив, що заборгованість виникла в результаті того, що відповідач оплачував надані послуги по орієнтовній вартості за 1 Гкал, в той час як п.1.4 договору передбачено, що в подальшому споживач оплачує вартість теплової енергії за ціною енергопостачальної організації, що діє на момент відпуску тепла. Також позивач зазначив, що він не є підприємством комунальної форми власності і на нього не розповсюджується дія нормативних актів відносно надання житлово-комунальних послуг спеціалізованими комунальними підприємствами, в т.ч. і відносно обов'язкового затвердження тарифів на послуги, які надаються. Крім того, позивач просив суд розглянути справу за відсутності представника.

Клопотанням б/н від 17.12.2012 відповідач просив видати іншому представнику копію позовної заяви з додатками, а також зазначив, що на поштовому повідомленні відсутній підпис відповідача або його представника про отримання позовної заяви.

Дане клопотання є необґрунтованим і судом до уваги не приймається, оскільки позивачем при зверненні з позовом до суду були дотримані приписи ст.56 Господарського процесуального кодексу України, а саме надані докази надіслання копії позовної заяви на 2 адреси відповідача (а.с. 5,6), а приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надано право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, чим відповідач не скористався.

Відповідач також не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15087297 місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь" -металургійний завод", яке в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь" -металургійний завод" (позивач, енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) 15.10.2010 був укладений договір на відпуск теплової енергії в перегрітій воді №306776, за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачу протягом строку дії договору теплову енергію через теплові мережі, які експлуатуються ККП „Донецькміськтепломережа" до розподільчого вузла системи опалення будівлі, що експлуатується ТОВ „Боссе-Сервіс" (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору орієнтовна вартість 1 Гкал теплової енергії на момент укладення договору складає 533 грн. 30 коп., без ПДВ.

Згідно п.1.4 договору в подальшому споживач оплачує вартість теплової енергії за ціною енергопостачальної організації, діючої на момент відпуску тепла.

Загальна площа, що займає споживач 105,8 м2.

Згідно до п.2.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок енергопостачальної організації.

В п.2.2 договору сторони домовились, що за 5 днів до початку розрахункового періоду споживач оплачує енергопостачальній організації вартість вказаної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням остаточної суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. В виняткових випадках споживач сплачує енергопостачальній організації вартість фактично отриманої кількості теплової енергії згідно рахунків, наданих енергопостачальною організацією, протягом 3 днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п.2.3 договору разом з рахунком споживачу на підпис направляються 2 екземпляра акта приймання-передачі теплової енергії, один з яких споживач зобов'язаний повернути в 10-денний термін енергопостачальній організації. У випадку, якщо споживач не повертає підписаний акт у вказаний строк і не надає енергопостачальній організації заперечень по акту, акт вважається підписаним споживачем і теплова енергія поставлена енергопостачальною організацією в повному обсязі і без заперечень.

Згідно п.2.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що він набирає чинності з дня його підписання і діє до 14.10.2011.

Відповідно до п.4.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

У п.5.5 сторони передбачили, що у випадку порушення договірних зобов'язань, сторона, права якої порушені, направляє контрагенту відповідну претензію з додатком всіх необхідних документів, розрахунків і т.п. Сторона, яка отримала вказану претензію, зобов'язана розглянути і дати відповідь протягом 30 календарних днів з дня отримання.

На виконання вказаних умов договору позивач направив на адресу відповідача рахунки для оплати на загальну суму 9329 грн. 86 коп. (а.с.10, 13, 15, 18, 23, 25), які відповідач оплатив частково в сумі 6268 грн. 24 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року в сумі 3061 грн. 62 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України „Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору №306776 від 15.10.2010, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, які визначені законом як необхідні для договорів даного виду та які сторони вважали за необхідне обумовити в договорі, про що свідчить підписання договору сторонами та скріплення печатками.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.2.2 договору сторони домовились, що за 5 днів до початку розрахункового періоду споживач оплачує енергопостачальній організації вартість вказаної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням остаточної суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. В виняткових випадках споживач сплачує енергопостачальній організації вартість фактично отриманої кількості теплової енергії згідно рахунків, наданих енергопостачальною організацією, протягом 3 днів з дня отримання рахунку.

Відповідачу були виставлені відповідні рахунки (а.с.10, 13, 15, 18, 23, 25), які відповідач частково оплатив.

Позивачем до матеріалів справи були залучені планові калькуляції вартості 1 Гкал гарячої води тепловузла для сторонніх споживачів (а.с.42-47), в яких визначена вартість гарячої води.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією №17/31пр від 26.06.2012.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Таким чином позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за договором №306776 від 15.10.2010 в сумі 3061 грн. 62 коп., тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу не подав.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь" -металургійний завод" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь" -металургійний завод", вул.Івана Ткаченка, б.122, м.Донецьк, код 30939178 заборгованість в сумі 3061 грн. 62 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 25.12.2012.

Суддя С.С. Єжова