Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15150/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 11 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледар Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

9 листопада 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледар Донецької області (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції в Донецькій області (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило суд зобов'язати Відповідача звернутися до суду за дозволом на примусовий вхід в помешкання для здійснення опису та арешту майна ОСОБА_1.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ про сплату боргу від 27 квітня 2011 року № Ф-83у. Сторонами виконавчого провадження є УПФУ - стягувач та ОСОБА_1 - боржник. 6 червня 2012 року УПФУ звернулося до ВДВС з клопотанням про звернення до суду за дозволом на примусовий вхід в помешкання для здійснення опису та арешту майна боржника. 26 жовтня 2012 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження Позивачу стало відомо, що Відповідач із поданням про надання дозволу на примусовий вхід в помешкання ОСОБА_1 до суду не звертався.

На погляд УПФУ, Відповідачем допущена бездіяльність, яка виявилася у відсутності відповідного подання, що також свідчить про невиконання Відповідачем п.22 Плану заходів органів юстиції та ПФУ в м. Вугледарі Донецької області з питань своєчасного стягнення заборгованості по обов'язкових платежах до бюджету Пенсійного фонду України на підставі виконавчих документів.

В судове засідання представник Позивача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32).

10 грудня 2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що свої позовні вимоги до ВДВС підтримує у повному обсязі (а.с.34).

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33), про причини неявки суд не повідомив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив, витребувані судом матеріали виконавчого провадження № 28580768 суду не надав (а.с.16, 28).

Приймаючим до уваги положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також приписи ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 28580768 з примусового виконання вимоги № Ф-83у, виданої 27 квітня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вугледар, про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледар заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1 750,80 грн.

Виконавче провадження № 28580768 відкрито 8 вересня 2011 року.

Зазначені обставини встановлені на підставі вимоги про сплату боргу від 27 квітня 2011 року № Ф-83у (а.с.7), супровідного листа від 7 вересня 2011 року (а.с.8), заяви про відкриття виконавчого провадження (а.с.9-10) та постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.11).

6 червня 2012 року УПФУ звернулося на адресу ВДВС із клопотанням про звернення до суду за дозволом на примусовий вхід в помешкання для здійснення опису та арешту майна приватного підприємця ОСОБА_1 (а.с.12). Клопотання мотивоване посиланням на п.п.4-5 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та необхідністю прискорення стягнення заборгованості з боржника.

6 січня 2011 року Відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області виданий спільний наказ за № 1/5 «Щодо взаємодії органів державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції та управління Пенсійного фонду України в місті Вугледарі» (а.с.35-36).

П.4 наказу від 6 січня 2011 року № 1/5 передбачено, що сторони мають забезпечити безумовне виконання Плану заходів органів юстиції та ПФУ в Донецькій області з питань своєчасного стягнення заборгованості по обов'язкових платежах до бюджету ПФУ на підставі виконавчих документів.

Зі змісту Плану заходів органів юстиції та ПФУ в Донецькій області з питань своєчасного стягнення заборгованості по обов'язкових платежах до бюджету ПФУ на підставі виконавчих документів вбачається, що ВДВС у триденний термін після надходження відповідей з ДПІ та інших органів, які підтверджують права власності на майно боржника поводять опис та накладення арешту на майно боржника, надаючи перевагу оголошенню заборони розпоряджатися ним боржнику (п.22 Плану).

26 жовтня 2012 року на підставі ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» посадовими особами УПФУ проведено ознайомлення зі станом виконавчого провадження ВП № 28580768, за результатами якого складений відповідний протокол (а.с.13).

Як слідує зі змісту протоколу, з метою встановлення майнового стану боржника 8 вересня 2011 року та 18 квітня 2012 року державним виконавцем надіслані запити до обліково-реєстраційних установ. 23 вересня 2011 року та 23 травня 2012 року ВДВС поінформований про те, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані; 15 листопада 2011 року та 26 квітня 2012 року Відповідачем отримана інформація про те, що у власності ОСОБА_1 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1; 26 квітня 2012 року ВДВС повідомлений про те, що земельні ділянки за боржником не зареєстровані.

Під час примусового виконання вимоги УПФУ № Ф83у держаним виконавцем вжиті наступні заходи: 27 вересня 2011 року складений акт державного виконавця про зобов'язання боржника сплатити заборгованість до кінця 2012 року, 12 жовтня 2011 року винесена постанова про залучення працівників органів внутрішніх справ, 25 листопада 2011 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відлучення, 23 грудня 2011 року подана заява про реєстрацію обтяжень нерухомого майна, 7 грудня 2012 року отриманий Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 20 квітня 2012 року боржник викликаний до ВДВС.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 28580768, спеціаліст УПФУ дійшов висновку, що ВДВС не забезпечене виконання вимог п.22 Плану заходів органів юстиції та ПФУ в м. Вугледарі Донецької області з питань своєчасного стягнення заборгованості по обов'язкових платежах до бюджету ПФУ на підстав виконавчих документів, оскільки станом на 19 жовтня 2012 року державний виконавець з поданням про отримання дозволу на примусовий вхід до помешкання ОСОБА_1 не звертався (а.с.14).

З огляду на викладене в протоколі викладена пропозиція, адресована Відповідачу, звернутися до суду за дозволом на примусовий вхід в помешкання для здійснення опису та арешту майна.

На підставі даних електронного ресурсу Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (https://trade.informjust.ua, ідентифікатор доступу 59521929ВЕАЕ), судом встановлено, що 25 листопада 2011 року заступником начальника ВДВС Логвиненко О.М. винесена постанова, якою у межах суми звернення стягнення 1 959,98 грн накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1; встановлена заборона на здійснення відчуження будь-якого майна, належного боржнику, в межах суми боргу. Копія постанови направлена на виконання в органи та установи, що посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження.

Позивач стверджує, що про порушення його прав йому стало відомо 26 жовтня 2012 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Позовна заява УПФУ датована 2 листопада 2012 року (а.с.2) і надіслана на адресу Донецького окружного адміністративного суду поштою (а.с.6). Адміністративний позов отриманий Донецьким окружним адміністративним судом 9 листопада 2012 року та зареєстрований відділом діловодства та документообігу за вхідним номером 15372/12 (а.с.2).

Отже, Позивач реалізував своє право на оскарження в судовому порядку бездіяльності, яка на його думку, допущена державним виконавцем, в межах визначеного ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Ч.5 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, спір, який виник між УПФУ та ВДВС, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону № 606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР встановлено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема міські відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Міські відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадови осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Оскільки у семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не надала документальне підтвердження повного виконання рішення, у державного виконавця виникли підстави для примусового виконання.

Перелік заходів примусового виконання рішень визначений ст.32 Закону № 606, відповідно до якої такими заходами є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Позивач вбачає бездіяльність Відповідача в тому, що останній не звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусовий вхід в помешкання боржника для здійснення опису та арешту його майна.

У зв'язку з цим суд відзначає наступне.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення мотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Наведена норма свідчить, що звернення до суду з відповідним поданням є правом, а не обов'язком державного виконавця, а тому невикористання державним виконавцем наданого йому права не може вважатися бездіяльністю.

УПФУ вбачає необхідність звернення ВДВС до суду із поданням про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 для здійснення опису та арешту майна боржника.

Проте, судом встановлено, що 25 листопада 2011 року державним виконавцем накладений арешт на майно боржника - квартиру АДРЕСА_1, а також оголошена заборона на відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу. Вказана обставина знайшла своє відображення в протоколі ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, який складений посадовими особами Позивача.

Стосовно посилання Позивача на невиконання п.22 Плану заходів органів юстиції та ПФУ в Донецькій області з питань своєчасного стягнення заборгованості по обов'язкових платежах до бюджету ПФУ на підставі виконавчих документів суд зазначає таке.

П.22 Плану заходів передбачено, що ВДВС у триденний термін після надходження відповідей з ДПІ та інших органів, які підтверджують права власності на майно боржника поводить опис та накладення арешту на майно боржника, надаючи перевагу оголошенню заборони розпоряджатися ним боржнику.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем вказаний захід був виконаний, а саме, отримавши інформацію про те, що у власності ОСОБА_1 перебуває квартира, державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на це майно та оголосив заборону на його відчуження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність як правових, так і фактичних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.1-15, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 99, 158-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледар Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 12 грудня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.