УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "29" червня 2006 р. Справа № 3/89-Д
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Філіпової Т.Л.
судді
за участю представників сторін
від позивача Войтович М.С., дор.№2 від 26.06.06
від відповідача Дубовик П.В., дов.б/н від 16.03.06
Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Мельком" (с. Сонячне Житомирського району)
до Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ) в особі Житомирської філії Національної компанії "Украгролізинг" (м. Житомир)
про визнання договору недійсним
В засіданні суду 26.06.06 оголошувалась перерва до 11:30 год. 29.06.06.
Позивач просить визнати недійсним договір фінансового лізингу, укладений ним 06.07.2000 з Державним лізинговим підприємством "Украгролізинг" за № 6-11фл.(з подальшими доповненнями до нього) як такий, що не відповідає вимогам закону, а саме положенням ст.21 Закону України "Про лізинг" (в редакції Закону від 16.12.97, зі змінами та доповненнями).
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на пропущення позивачем строків позовної давності ,а також з інших мотивів, викладених у письмовому відзиві на позов та доповненні до нього.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
06.07.2000 року позивач ПП "Мельком" та відповідач Державне лізинговепідприємство "Украгролізинг" уклали договір фінансового лізингу за №6-11 фл , за яким позивач отримав у фінансовий лізинг два комбайни "Славутич" КЗС-9.
Згідно акту №15 приймання -передачі сільськогосподарської техніки від 31.07.2000 комбайни були прийняті позивачем.
Згідно з графіком повернення коштів (додаток до договору №1) позивач мав викупити указану техніку у січні 2006 року.
15.01.2003 року до договору сторонами було внесено зміни шляхом укладення додаткової угоди №1, відповідно до якої лізингодавець Державне лізингове підприємство "Украгролізинг" було замінено правонаступником Житомирською філією НАК "Украгролізинг".
13.04.2004 відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання договору фінансового лізингу та вилучення техніки, а також вимогою перерахувати заборгованість по лізингових платежах, пеню та річні на його розрахунковий рахунок.
13.04.2004 позивач листом за №53 надав відповідачу свою згоду на розірвання договору з 13.04.2004.
31.03.2004 одержані у фінансовий лізинг комбайни, були вилучені у позивача, про що свідчить акт вилучення сільськогосподарської техніки (а.с.25).
Договір виконувався сторонами з моменту його укладення до моменту розірвання 13.04.04.Відповідно до положень статей 651 та 654 Цивільного кодексу України, договор розірвано за згодою сторін шляхом обміну листами, тобто на день судового розгляду відносини за договором припинені.
Оцінивши доводи сторін та подані ними докази, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Статтею 21 Закону україни "Про лізинг" (в редакції закону від 16.12.97 зі змінами) передбачалось, що у разі, якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбача залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового догвору надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів порядку. Договори,не зареєстровані у встановленому порядку , визнаються недійсними.
Відповідно до п.5 Договору, майно (об'єкт лізингу) є власністю Державного лізингового підприємства "Украгролізинг".
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 року №913 було затверджено Порядок реєстрації договорів лізингу, відповідно до п.2 якого органом реєстрації є міністерство та інший центральний орган виконавчої влади, в управлінні яких перебуває державне майно, що є об'єктом лізингу, або вони є розпорядниками державних коштів. Відповідно до п.6 цього порядку, про реєстрацію договору лізингу посадова особа органу реєстрації на титулі договору робить із зазначенням назви цього органу , номера та дати реєстрації. Відмітка посвідчується підписом посадової особи та печаткою органу реєстрації.
Строк звернення для проведення реєстрації Порядком не визначено.
16.01.2004 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про лізинг" від 11.12.2003 №1381-IV, яким Закон викладено у новій редакції -Закон України "Про фінансовий лізинг".
Закон України "Про фінансовий лізинг" не передбачає випадків реєстрації договорів лізингу.
Постанова КМУ від 16.06.98 №913 втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №571 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 №913".
Таким чином, на момент укладення спірного договору було чинним положення закону щодо обов'зкової реєстрації договорів лізингу, предметом яких є державне майно. Як вбачається з представленої позивачем засвідченої копії договору , він не містить відмітки про проведену реєстрацію, іншихдоказів , які б свідчили про здійснення реєстрації у встановленому порядку, господарському суду не представлено, що дає підстави зробити висновок, що на момент укладення спірний договір не відповідав положенням ст. 21 Закону України "Про лізинг" .
Проте, господарський суд, відмовляє у позові, з огляду на наступне.
Відповідно п.7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до спірних відносин слід застосувати правила про позовну давність відповідно до законодавства, що діяло раніше.
Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року та ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Відповідно до ст.76 ЦК УРСР (ст.261 ЦК України) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
На дату укладення договору 06.07.2000 року позивачу були відомі всі обставини, пов'язані з укладенням договору з відповідачем, в тому числі і щодо порядку його укладення (обов'язкової реєстрації у встановленому порядку).Позивач мав скористатися своїм правом на позов протягом загального строку позовної давності, початок якого слід обраховувати з дня, наступного за днем укладення договору.
Заява про застосування строку позовної давності подана відповідачем в порядку ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України .
Пропущений строк позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлено.
Керуючись ст.ст.49,82,84-5 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення.
Суддя Філіпова Т.Л.
Дата підписання
"_____"____________"2006р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу