Справа №22А-1007/2006р. Категорія 14,38

Головуючий в 1 інстанції Паламарчук В.І. Доповідач в 2 інстанції Приходько К.П.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого    Назарчука Р.А.,

суддів:                Приходька К.П., Заріцької А.О.,

при секретарі   Шешко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 14 червня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації про оскарження дій суб'єкта владних повноважень,

встановила:

в травні 2006 року позивачка звернулася до суду з даним позов обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 січня 1992 року з ОСОБА_2на її користь стягуються аліменти на утримання дочки в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку.

Відповідно з вимогами ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.

ОСОБА_2 отримує заробітну плату з якої неможливо отримати встановлений чинним законодавством мінімальний розмір аліментів на дитину, тобто ОСОБА_2 не має можливості утримувати дитину, що є підставою згідно ст. 181 СК України для призначення державної допомоги.

27 березня 2006 року відповідач відмовив своїм повідомленням за НОМЕР_1 позивачці в наданні державної соціальної допомоги.

Позивачка просила суд визнати рішення відповідача про відмову в наданні державної допомоги протиправним і скасувати його та зобов'язати відповідача прийняти на її користь рішення щодо надання державної соціальної допомоги на дитину в зв'язку з неможливістю утримання батьком дитини.

Постановою Згурівського районного суду від 14 червня 2006 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та просить рішення суду скасувати.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи в межах апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що батько дитини ОСОБА_2 не має можливості утримувати дитину, що є підставою згідно з вимогами ст.181 СК України для призначення державної допомоги.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитися виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з виконавчим листом від 08 лютого 1992 року з ОСОБА_2стягнено на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1 народження в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 20 карбованців СРСР щомісячно, починаючи з 29 січня 1992 року до повноліття дитини.

Згідно повідомлення Державної виконавчої служби в Яготинському та Згурівському районах від 22 березня 2006 року за НОМЕР_2 рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, виконується, заборгованості не має.

Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 22 лютого 2006 року за №189 затвердив «Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме».

Пунктом 2 встановлено, що тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується; один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

З врахуванням обставин справи, а також вимог встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України, відповідач правомірно відмовив позивачці в призначені тимчасової грошової допомоги.

Оскільки постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст. 195,202,207 Кодексу Адміністративного Судочинства України колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області задовольнити.

Постанову Згурівського районного суду від 14 червня 2006 року скасувати і винести нову постанову.

В задоволені позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.