ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2012Справа №5002-27/3652-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Янюк О.С., за участю представників:

позивача - Ярилової О.С. (довіреність від 02.04.2012 № б/н);

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

до Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про стягнення 23 468,21 грн

ВСТАНОВИВ:

24.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер» (далі - позивач, ТОВ «СтройЛідер») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (далі - відповідач, ПАТ «Кримзалізобетон») грошових коштів у розмірі 23 468,21 грн, що включають: 23 250,40 грн основного боргу, 181,50 грн пені, 36,31 грн трьох процентів річних. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, зокрема, на неповну оплату поставленого позивачем товару за договором поставки від 01.05.2012 № 01/05/12/154.

Ухвалою суду від 25.10.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 17.12.2012.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п. 4 ч. 2 ст. 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 91-92).

До того ж, явка представника відповідача обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того, зазначив, що сплачені відповідачем згідно платіжних доручень від 08.11.2012 № 21664, від 27.11.2012 № 21957, від 28.11.2012 № 22014 грошові кошти у загальному розмірі 6 000,00 грн прийняті позивачем в якості оплати частини основної заборгованості за договором поставки від 01.05.2012 № 01/05/12/154.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

01.05.2012 між ТОВ «СтройЛідер» (Продавець) і ПАТ «Кримзалізобетон» (Покупець) укладено договір поставки № 01/05/12/154 (далі - Договір, а.с. 10-12, 86-88), відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця належну йому партію товару, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вказаний товар (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної, виписаної Продавцем, і підписаної Продавцем і Покупцем (чи його вантажоперевізником). Перехід права власності і ризиків на товар здійснюється у момент його передачі. Моментом передачі товару за кількістю та якістю вважається дата підписання накладних про отримання їх Покупцем.

Загальна ціна Договору складається з сум усіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом його дії. Ціна кожної окремої партії товару вказується в рахунку-фактурі чи видатковій накладній (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Згідно із п.п. 2.3, 2.5 Договору у випадку якщо за взаємною домовленістю товар відпускається з відстрочкою платежу, Покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість протягом 10 днів. Оплата здійснюється по безготівковому розрахунку. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця.

Строк дії Договору визначений у його п. 5.1, відповідно до якого Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012, проте в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за невиконання його умов.

Так, на виконання умов Договору у період з 03.05.2012 по 17.05.2012 Продавцем були виписані Покупцю видаткові накладні на загальну суму 53 249,20 грн, а саме: від 03.05.2012 № 273 на суму 7 800,00 грн (а.с. 17), від 04.05.2012 № 274 на суму 2 540,00 грн (а.с. 16), від 11.05.2012 № 286 на суму 35 319,20 грн (а.с. 18), від 17.05.2012 № 321 на суму 7 590,00 грн (а.с. 19). Позивачем також були виписані відповідні податкові накладні (а.с. 22-26).

У той час, відповідач оплату за зазначеними накладними здійснив не в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за Договором склала 23 250,40 грн, яка також підтверджується підписаним без зауважень і скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 43).

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія від 26.09.2012 № б/н, у якій ТОВ «СтройЛідер» вимагало у відповідача повністю виконати договірні зобов'язання та погасити наявну суму заборгованості (а.с. 13-14). Факт отримання відповідачем вищевказаної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.09.2012 (а.с. 42). Проте, останнім вищевказана претензія була залишена без задоволення, у зв'язку з чим ТОВ «СтройЛідер» звернулось до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим у силу ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання. Проте, відповідач лише частково сплатив суму заборгованості за Договором, зокрема, у розмірі 29 998,80 грн. Крім того, під час судового розгляду відповідачем були надані докази перерахування на користь позивача грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн згідно платіжних доручень від 08.11.2012 № 21664, від 27.11.2012 № 21957, від 28.11.2012 № 22014. Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що вищевказані оплати були прийняті позивачем в якості оплати частини основної заборгованості за Договором.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у даній справі відсутній предмет спору в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6 000,00 грн, оскільки спір у цій частині врегульовано самими сторонами шляхом часткової оплати ПАТ «Кримзалізобетон» заборгованості, яка виникла за спірним Договором.

Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на те, що своєчасна оплата є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 17 250,40 грн (53 249,20 грн - 29 998,80 грн - 6 000,00 грн).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму пені. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору у випадку порушення Покупцем строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними додатками до нього, Покупець виплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем у позові заявлено про стягнення 181,50 грн пені. У той час, позивачем наданий розрахунок пені у розмірі 181,05 грн (а.с. 41). Перевіривши вказаний розрахунок, суд вважає його вірним, у зв'язку з чим сума пені за спірний період, яка є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з відповідача, складає 181,05 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму трьох процентів річних. З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних (а.с. 40) у розмірі 36,31 грн, суд вважає його помилковим з огляду на наступне.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: Сума трьох процентів річних = С х 3 % : 100 % х Д : 366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Так, у відповідача було наявне зобов'язання сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 23 250,40 грн. Період прострочення визначений терміном з 05.10.2012 по 23.10.2012 (19 днів). Таким чином, сума трьох процентів річних становить 36,21 грн (23 250,40 грн х 3 % : 100 % х 19 дн. : 366 дн.).

Ураховуючи викладене, сума трьох процентів річних за спірний період, яка є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, складає 36,21 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України. Разом з тим, позивачу повертається 411,49 грн судового збору відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер» 17 467,66 грн (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят сім грн 66 коп), з яких: 17 250,40 грн основного боргу, 181,05 грн пені, 36,21 грн трьох процентів річних.

3. У частині стягнення 6 000,00 грн (шість тисяч грн 00 коп) основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 198,00 грн (одна тисяча сто дев'яноста вісім грн 00 коп).

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер» судовий збір у розмірі 411,49 грн (чотириста одинадцять грн 49 коп), про що винести відповідну ухвалу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 24.12.2012.

Суддя О.С. Янюк