Справа № Провадження №10-251/12 10/1090/8420/12 Головуючий у І інстанції
КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Орел
26.12.2012
____________________________________________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
26 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого судді Літвінова Є.В.,
суддів Орла А.І., Загоруйка В.В.
з участю прокурора Ковальчука Т.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Білоцерківського МВ ВС України у Київській області про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому що він 31.05.2012 року близько 15 год. 50 хв. в під'їзді будинку № 20 по вул. Леніна, в м. Узин Білоцерківського району Київської області відкрито викрав -зірвав із шиї ОСОБА_2 частину золотого ланцюжка та золотий кулон загальною вартістю 14540 грн.
Крім того, 20.06.2012 року близько 18 год. поруч з будинком № 16 по вул. Щорса в м. Узин Білоцерківського району Київської області ОСОБА_1 відкрито викрав -зірвав із шиї ОСОБА_3 золоті ланцюжок і кулон загальною вартістю 1823 грн.
09.06.2012 року СВ Білоцерківського МВ ВС України у Київській області порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, за фактом відкритого заволодіння майном ОСОБА_2
11.07.2012 року досудове слідство у кримінальній справі було зупинено на підставі ст. 206 п.3 КПК України.
05.10.2012 року досудове слідство у кримінальній справі відновлено.
13.10.2012 року заступником прокурора Білоцерківського району Київської області порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.
13.10.2012 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2012 року відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Білоцерківського МВ ВС України у Київській області про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Обгрунтовуючи своє рішення, суд в постанові зазначив, що відповідно до ст. 29 Конституції України та ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна людина має право на особисту свободу та особисту недоторканість. Одним із принципів міжнародного права є принцип звільнення обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину з-під варти на час розслідування його справи. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в суд. Обов'язок обґрунтування підстав застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту лежить саме на слідчому та прокуророві і не може бути лише формальною посилкою на це без достатніх доказів. Наприклад, як вказано у справі «Смирнова проти Росії», якщо держава не наведе «відповідних і достатніх»підстав для тримання під вартою обвинуваченого у правопорушення особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи. Ризик переховування ОСОБА_1 від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового вироку та особистої думки про це слідчого по справі. Як зазначено в постанові суду, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 ухилявся від слідства в минулому чи може ухилятись в майбутньому. Не встановлено слідством також будь-яких даних підстав ризику перешкоджання ОСОБА_1 веденню слідчих дій. Він має постійне місце проживання, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2012 року, справу направити на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що, ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може ухилятися від слідства і суду, оскільки за місцем реєстрації він не проживає, злочин вчинив в іншій місцевості, ніде не працює. Апелянт зазначає, що на необґрунтованість прийнятого судом рішення вказує той факт, що судом не використані повноваження, надані ст. 165-2 КПК України, згідно яких, відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки в разі обрання іншого запобіжного суду необхідно було в мотивувальній частині постанови обґрунтувати застосування саме цього заходу, а виходячи з обставин справи, єдиною мірою запобіжного заходу, яку можливо було б застосувати до ОСОБА_1, є тримання під вартою.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Запобіжний захід, у відповідності до ст. 148 КПК України, застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних дій. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються також тяжкість злочину, вік особи, стан її здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Суд першої інстанції розглядаючи подання слідчого, не знайшов підстав для його задоволення та мотивував своє рішення тим, що ризик переховування ОСОБА_1 від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового вироку та особистої думки про це слідчого по справі. В матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 ухилявся від слідства в минулому чи може ухилятись в майбутньому. Не встановлено слідством також будь-яких даних підстав ризику перешкоджання ОСОБА_1 веденню слідчих дій. Він має постійне місце проживання, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра. Колегія суддів з даними доводами суду першої інстанції погоджується.
Посилання в апеляції як на підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на те, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації він не проживає, злочин вчинив в іншій місцевості, ніде не працює, колегія суддів знаходить не обґрунтованими і такими, що не можуть слугувати підставою для задоволення подання слідчого, поскільки вони самі по собі не свідчать про спроби ОСОБА_1 ухилитися від слідства та суду чи виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини по справі і продовжити злочинну діяльність.
Доводи подання та апеляції прокурора про можливість ухилення ОСОБА_1 від слідства та суду нічим об'єктивно не підтверджені.
Посилання в апеляції на те, що судом не використані повноваження, надані ст. 165-2 КПК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог ст. 165-2 КПК України, обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із взяттям під варту, є правом, а не обов'язком судді, що розглядає подання.
Колегія суддів також зазначає, що ні в поданні слідчого, ні в апеляції прокурора, не зазначено, чому на їх думку, інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора та знаходить за необхідне залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Білоцерківського МВ ВС України у Київській області про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, без змін.
Г О Л О В У Ю Ч И Й :
С У Д Д І :