ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № Б-39/56-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

ПАТ КБ «Приватбанк»- Жигуліна Ю.М. (дов. №2946-О від 13.09.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" (вх. №3743 Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.12.09р. у справі № Б-39/56-09

за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2009р. (суддя Швидкін А.О.) задоволено клопотання ліквідатора у повному обсязі. Визначено розмір винагороди ліквідатора ФОП ОСОБА_2- арбітражного керуючого ОСОБА_3 у розмірі 10% від суми грошових коштів отриманих від реалізації автомобіля SUBARU, модель В9 TRIBECA, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2.

ПАТ КБ "Приватбанк" з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції змінити, виклавши п.1 та п.2 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "1. Задовольнити клопотання ліквідатора частково. 2. Визначити розмір винагороди ліквідатора ФОП ОСОБА_2- арбітражного керуючого ОСОБА_3 у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період здійснення ліквідаційної процедури." Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судові витрати.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення про визначення винагороди ліквідатору суд мав виходити з того, що вказане рішення стосується певного кола осіб (і в першу чергу кредиторів), тому сторони повинні мати можливість надати свої пояснення щодо його питання у судовому засіданні. ПАТ КБ «Приватбанк», як заставний кредитор, та інші учасники ліквідаційної процедури були незаконно позбавлені можливості прийняти участь у справі, надати свої заперечення та викласти свої доводи.

За таких обставин, як зазначає апелянт, ПАТ КБ «Приватбанк»вважає, що при прийнятті ухвали від 15.12.2009р., господарський суд Харківської області порушив вимоги чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу суду скасувати.

Боржник та арбітражний керуючий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 29.11.2012р.

Зважаючи на належне повідомлення боржника та арбітражного керуючого ОСОБА_3 про час та місце засідання суду, а також те, що явка учасників провадження у справі у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»за відсутності боржника та арбітражного керуючого ОСОБА_3, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

11.03.2009р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 на підставі ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду по справі Б-39/56-09 від 02.04.2009 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

14.12.2009р. арбітражний керуючий ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням (вх. №31157) про визначення розміру винагороди ліквідатора у розмірі 10% від грошових коштів отриманих від реалізації автомобіля SUBARU, модель В9 TRIBECA, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, що належать банкруту, та визначити наступний порядок використання частини грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля SUBARU, модель В9 TRIBECA, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 (а.с.3 т.3).

15.12.2009р. господарським судом Харківської області винесено оскаржувану ухвалу, якою задоволено клопотання ліквідатора у повному обсязі. При цьому, ухвала мотивована тим, що продаж майна банкрута було здійснено ліквідатором на аукціоні за ціною на 50% більшою ніж початкова та те, що звичайною практикою в разі продажу майна державною виконавчою службою є стягнення виконавчого збору у розмірі 10% з отриманих від продажу грошових коштів.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ліквідатором було виявлено та включено до ліквідаційної маси автомобіль SUBARU, модель В9 TRIBECA, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, укладено договір від 21.07.2009 року про проведення оцінки майна з ТОВ "Агентство консалтингу та маркетингу" на суму 500,00 грн., акт виконаних робіт з оцінки від 15.09.2009 року на суму 500,00 грн., рахунок-фактура №40 від 15.09.2009 року, укладено договір про проведення аукціону з продажу майна від 10.08.09 року з Українсько-Російською товарною біржею, відповідно до акту виконаних робіт з проведення аукціону (Лот №8 з 8) від 15.09.2009р. Вартість проведення аукціону склала 13130,17 грн., згідно висновку ТОВ "Агентство консалтингу та маркетингу" вартість об'єкту оцінки - ринкова вартість автомобіля SUBARU, модель В9 TRIBECA, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 визначена у розмірі 101910,00 грн. без ПДВ, опубліковане оголошення про продаж майна банкрута на аукціоні у рекламно-інформаційної газеті "Місто+" №45/269/ від 10.09.2009 року.

Відповідно до протоколу аукціону з продажу нежитлових приміщень від 15.09.2009 переможцем аукціону став ОСОБА_4, ціна продажу склала 164127,07 грн. без ПДВ, яка є більшою за початкову на 50%.

Відповідно до ч.7 ст.48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до п.1) а) ч.1 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль SUBARU, модель В9 TRIBECA, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 знаходився в заставі ПриватБанку, відповідно до договору застави рухомого майна від 29.03.2007р., укладеного між ПриватБанком та громадянином ОСОБА_2 (а.с.78-81 т.1).

Відповідно до п.4 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.13 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Відповідно до ч.10 ст.31 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно з ч.12 ст. 31 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

У постанові господарського суду Харківської області від 02.04.2009 року про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судом не було визначено розмір винагороди ліквідатора. Також під час здійснення ліквідаційної процедури арбітражним керуючим ОСОБА_3 судом не встановлювався розмір оплати його послуг.

Слід зазначити, що положеннями ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено визначення розміру винагороди ліквідатору після кожного підписаного ним договору купівлі-продажу майна включеного до ліквідаційної маси та проміжного відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що винагорода за своєю правовою природою, на відміну від оплати послуг арбітражного керуючого, є грошовою винагородою за сумлінне ставлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) до своїх обов`язків у конкретній справі.

У відповідності до ч.10 та ч.12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатор не звертався до суду з відповідною заявою про встановлення йому розміру оплати послуг арбітражного керуючого, а тому судом не вирішувалось питання щодо встановлення розміру оплати цих послуг під час здійснення ліквідатором своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме оскаржуваної ухвали від 15.12.2009р., ухвала суду про визначення розміру винагороди заставного майна, виносилася без виклику представників сторін. Тобто, без участі та згоди, зокрема, ПриватБанка як заставодержателя, яка безпосередньо стосується його прав, як заставного кредитора. Крім того при затвердженні винагороди ліквідатору судом не була досліджена інформація щодо можливості погашення заборгованості перед заставодержателем за рахунок суми одержаної від продажу автомобіля та співрозмірність винагороди ліквідатора до наданих ним послуг.

За таких обставин, ухвала господарського суду Харківської області від 15.12.2009р. підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а в клопотанні ліквідатора від 14.12.2009 року слід відмовити, як необґрунтованому.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на те, що оскаржувана ухвала була прийнята за клопотанням ліквідатора стосовно визначення йому винагороди за реалізацію автомобіля, і судом першої інстанції не вирішувалось та не розглядалось питання щодо визначення винагороди ліквідатору за весь період здійснення ліквідаційної процедури.

В зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню частково, а ухвала господарського суду Харківської області від 15 грудня 2009 р. по справі № Б-39/56-09 скасуванню, як така що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.12.09р. у справі № Б-39/56-09 скасувати.

У задоволенні клопотання ліквідатора ОСОБА_3 (вх. №31157) щодо визначення винагороди ліквідатора та визначення порядку використання грошових коштів відмовити.

Справу №Б-39/56-09 направити на розгляд до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 17.12.2012р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.